Знову цвітом яблуні сніжать,

Онучатко – щебетом до мене,

Пелюстки промовисто мовчать

Спогадом рожевим на раменах.

У міжвітті половіє день –

Вимір неба на крилі лелечім.

Пам’ятаю власне  з одкровень:

В межичасся не здійснити втечу.

І не дасть промерзла сивина

Провалитись в молодість  раптово,

Де живе найперша новизна

Впертої зеленої любові.

Володимир КРАВЧУК.