Букети квітів розкладала

На полотні свого життя,

Їх гладдю вдало вишивала,

Так прикрашала суть буття,

Життя – у вишивці, а вишивка – життя,

На полотні найтонші, найвірніші

Розкладені жіночі почуття.

На полотні ти долю прочитаєш,

Засліпить ніч із глибини вогонь.

Ти – жінка! Надзвичайне серце маєш,

Даруєш радість зі своїх долонь.

Я хочу хрестиків щоб чорних,

За голкою печалі слід не ріс,

Зернівок колір чистий веселковий

В твоєму ДЕРЕВІ ЖИТТЯ проріс.

На фото Катерини НОВІЦЬКОЇ: