Кажуть, як тільки людина з’являється на світ, то до неї відразу спішать дві долі: одна добра, а інша - погана. І яка з них прийде скоріше, то таку долю людина  і має. Але добру долю не так просто запопасти. Бо вона йде неквапливо, з повними торбами. Там усе є. А погана доля йде з порожніми руками. У неї нема анічогісінько за душею. Тільки самі прикрощі. Тому поганій долі йти легше. Вона біжить, виспівує та насміхається з доброї долі:

-        Ти чого, ледацюго, плентаєшся ззаду? Дивись, як я йду: швидко і легко!

Вимовить ці слова і тільки її й бачили. А добра доля ледве йде. Піт очі заливає. Набрала всякого добра, нести несила. Поки добереться до людини, то погана доля вже там.

- Йди геть звідси! – вигукує погана доля. – Я перша сюди прийшла. Тобі тут нема місця.

Скривиться добра доля та й далі іде. Бо що їй лишається робити? Сама винна. Бо треба було поквапитися. А погана доля біля хорошої людини зостається і всякі їй прикрощі робить.

То, може, інколи нам самим варто зробити крок назустріч своїй добрій долі?

Ігор ТОПОРОВСЬКИЙ.

м.Хоростків.