Любе «Гніздечко», дозволь поділитися з тобою тривожними думками. Як і всі дівчата, сподівалася зустріти єдине щасливе кохання. Вірила запевненням свого Ігоря про те, що любитиме мене одну і завжди. Одружилися, народилася донечка. Чоловік дальнобійник, тож більш буває у рейсах, ніж дома. Коли приїжджав, був привітним, щирим. Але тривало це недовго. Ігор став дратівливим, старався не залишатися зі мною наодинці. Коли хтось телефонував йому, виходив з кімнати. Незабаром з’ясувалося: у чоловіка є коханка.
Не могла стерпіти зради, адже завжди терпляче чекала Ігоря з усіх відряджень, хоча на роботі залицяльників теж не бракувало.
Розлучилися. Сама робила кар’єру, виховувала доньку, зробила ремонт у будинку - батьки подарували мені гарний особняк під Тернополем. Через п’ять років після розлучення з Ігорем зустріла іншого чоловіка. Працював учителем у сільській школі, добре ставився до моєї доньки. Казав мені гарні слова, які лише у книжках можна прочитати. Правда, був розлучений, але ж і я перший раз обпеклася.
Прийняла до себе, пригріла. І ніколи б не могла подумати, що той, хто покликаний сіяти розумне, добре, вічне, почне колотнечу у моїй хаті. Ні-ні, спочатку усе було гаразд. Олег і квіти мені приносив, і з усіма святами вітав. І про донечку мою піклувався. Аж поки не приписала до себе, в особняк. Після цього чоловіка ніби підмінили. Почав одразу всім керувати, ставити до мене претензії: чого пізно повернулася, навіщо спілкуєшся з сусідами, сніданки – то загарячі, то захолодні. Придирався за кожну дрібницю до доньки.
Щодень життя ставало нестерпнішим. Вже і м’яса я забагато на ринку купувала, і чобітки дорогі, причім, я сама на себе заробляла.
Словом, історія повторилася. Але, як з’ясувалося, Олег тільки і чекав розлучення. Почав ділитися зі мною та моїми батьками, відсуджував кожну копійку. Згадую той час з жахом. Була готова віддати йому щонайбільше, аби ступився з хати.
І ось знову з Іринкою ми самі. Зареклася: більше ніякого заміжжя. Кохання – це міф, який видумали романтики. А, може, просто справжні чоловіки перевелися?
Хотілося б почути з цього приводу думки інших читачів “Гніздечка”. Можливо, хтось знає справжній рецепт сімейного щастя?
Ольга В.
Тернопільський район.
