Ще влітку засоби масової інформації Тернопілля облетіла сенсаційна звістка про звинувачення у корупційних діяннях голови Теребовлянської районної ради Василя Попка, який уже під час перебування на цій посаді продовжував бути співзасновником приватного підприємства „Петрос-7”, метою якого, як передбачено статутом, є отримання прибутку.
Після розгляду цієї справи судами двох інстанцій остаточне рішення про долю Василя Петровича – бути чи не бути йому надалі головою - мали вирішити народні обранці усієї Теребовлянщини.
Народна приказка гласить: ліс рубають – тріски летять. Цю прадавню мудрість, судячи з розв’язки десятої позачергової сесії Теребовлянської районної ради, можна застосувати і до резонансної справи її голови Василя Попка, якого місцеві депутати після, відверто скажемо, напруженої та емоційної дискусії і діаметрально протилежних оцінок таки залишили на займаній посаді.
На порядок денний позачергової сесії було винесено два питання. Перше - про внесення змін до районного бюджету і друге - про голову райради. І хоч фінансове питання, над яким зазвичай ламаються депутатські списи, цього разу вирішили буквально за п’ять хвилин – переважну більшість виділеної дотації району народні обранці спрямували на заробітну плату працівникам бюджетної сфери.
Проте наступне питання „Про прийняття до відома факту притягнення голови Теребовлянської районної ради Попка В.П. до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з постановою апеляційного суду Тернопільської області від 3 жовтня 2011 року №33-144” неабияк розбурхало дискусійні пристрасті. Його розгляд своїми підписами ініціювали 40 депутатів передусім БЮТу (В.Попко – представник цієї політичної сили) та „Нашої України”. Причиною такого кроку ініціативної групи став судовий прецедент. Чортківський районний суд у діях Василя Петровича не вбачає „корупційних діянь”, а ось апеляційний суд Тернопільської області акцентує на „притягненні його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення...”
Фахово прокоментувати ситуацію щодо високопосадовця за логікою подій мав би районний прокурор Вадим Миронов, проте його виступ звівся до тривалої деталізації певних статей закону і висновку, що воно, тобто чинне законодавство, не досконале і однозначної відповіді щодо цієї ситуації не дає, тим паче, що в Україні подібних випадків ще не було, а відтак депутати самі мають прийняти остаточне рішення про долю свого голови.
Звісно, такий нечіткий „заспів” породив грунт для бурхливої дискусії, яку започаткував сам Василь Попко. Його основні думки зводились до того, що він справді був співзасновником, і не лише у цій фірмі. Але голова райради наполягав на тому, що закон, за яким його звинувачують, є „сирим і недосконалим, а відтак у руках деяких людей він може легко отримати певну політичну окраску”, а тому закликав депутатів при прийнятті остаточного рішення щодо нього бути „мудрими і розважливими”. Більше того, розуміючи парадоксальність ситуації, саме він зініціював проведення всеукраїнського семінару за участю фахівців Харківської юридичної академії та асоціації голів місцевих рад, аби дати об’єктивну оцінку цьому випадку і убезпечити від подібних ризиків інших керівників рад.
Для частини депутатського корпусу аргументи В.Попка не були переконливими. Приміром, депутат райради і голова комісії з питань законності Олександр Попов наполягав на тому, що в цій ситуації мова йде „не про політичні розбірки, а про суто меркантильні інтереси Василя Петровича, адже він серед іншого займався незаконним видобутком піску, а за 2010 рік його фірма сплатила лише 400 гривень податку”.
Натомість симпатії народних обранців Теребовлянщини Петра Савальського, Олега Трапового, інших були на боці Василя Попка, а заяву щодо незаконності розробки надр вони пропонували довести в судовому порядку.
На користь Василя Попка звучали емоційні виступи депутатів обласної ради Володимира Стаюри, Олега Сиротюка та Степана Барни, які „у спробі змістити з посади голови райради Василя Попка вбачали підготовку певних політичних сил до майбутніх парламентських виборів і навіть наступ на українські інтереси”. Відтак закликали депутатів району чітко і патріотично висловити свою позицію, за яку не було б соромно ні їх батькам, ні їх дітям”.
Підсумковим акордом дискусії можна вважати виступ голови Теребовлянської райдержадміністрації Степана Бігуляка, який як голова районного осередку Партії регіонів наголосив на тому, що „його політична сила уміє тримати критичні удари, оскільки вона багато робить для покращення добробуту наших краян. Про це красномовно можуть сказати керівники агропідприємств та представники малого бізнесу”. А на завершення висловив упевненість у тому, що теребовлянські депутати здатні самотужки і без сторонньої допомоги розібратися і правильно оцінити ситуацію навколо голови райради.
Остаточну крапку у сесійній дискусії поставило таємне голосування по суті справи, деталі якого також піддали прискіпливому аналізу та емоційному обговоренню. У його результаті за рішення „прийняти до відома факт притягнення голови Теребовлянської районної ради до відповідальності за вчинення адмінпорушення...”, яке фактично означало автоматичне звільнення з посади Василя Попка, проголосували 38 депутатів (для досягнення такого результату потрібно було 45 голосів), проти – 31 народний обранець.
Таким чином теребовлянський „бій” на сесійному полі під знаком антикорупційної боротьби завершився без кадрових втрат. Як він відіб’ється на подальшій роботі депутатського корпусу району, які висновки з нього зроблять народні обранці та високопосадовці, і не тільки Теребовлянського району, покаже час, але головне очевидне і незаперечне – із законом жартувати не можна.
Богдан НОВОСЯДЛИЙ.
На знімках: фрагменти позачергової сесії, на якій вирішували долю голови Теребовлянської райради Василя Попка.
Фото Ізидора РОМАНСЬКОГО.
