Моя знайома, вишукана блондинка Аліна, жаліється на те, що поміж її батьків ніколи не було кохання.
- Уявляєте, мама аж тепер, у свої шістдесят п'ять, зізналася, що тато за все життя, може, разів три сказав їй “люблю”. Уперше, коли одружувалися, удруге, як народився мій брат Василь, і втретє, коли маму після важкої операції повернули з того світу. Навіть коли я з’явилася на світ, тато й словом про кохання до мами не обмовився. Як можна було так майже сорок років прожити? Не розумію. Я б не змогла. Ні гарних слів, ні подарунків. Хіба на день народження, і то якусь потрібну річ для господарки, а не щось особисте для мами. Не повірите, але якось тато додумався подарувати мамі набір електроінструментів.





