Дорогі друзі! Ось і завершився ще один конкурс. Ми отримали чимало листів з різних куточків Тернопілля і не тільки. Кожна фотоісторія була особливою, адже ви розповідали про найдорожчих людей, про бабусь, яким дарували щирі, теплі слова любові й вдячності. Автори найкращих історій отримають подарунки. Переможців просимо завітати 26 березня о 14 годині в редакцію газети «Свобода» за адресою: вул. Живова,
Працюючи в сільській бібліотеці, я постійно спілкуюся зі співробітниками відділу у справах дітей, який діє при Підгаєцькій райдержадміністрації. Беру в них плакати на соціальну тематику, які розміщую у книгозбірні. Особливо вразив мене один з них - з фотографіями дітей і написом «Не покидай мене, мамо…»
Недавно у селі Галущинці Підволочиського району відбулася досить знакова подія – освячення новозбудованої церкви. Цього дня жителі села чекали 5 років, допоки зводився храм. А тому ще зранку до церкви Святого Миколая тягнулась вервечка вірян. Особливо тішило, що зібралась велика кількість молодих людей, подружніх пар із маленькими дітками.
А як же Наталя? У снах і наяву бачила Ольга в невістках тільки її, Наталю. Про це ж і синові не раз писала. Та й Володя ніби не байдужий був до дівчини. А тут раптом якась – чужинка. Її, зовсім незнану й чужу, вже майже ненавиділа. Та як вона посміла?.. Володя її, тільки її, єдиний син. Та й батьки Наталки сподіваються на взаємність, завжди розпитують про Володю. Невже він не пам’ятає, як Наталя на проводах плакала, коли він сідав в автобус. Та вони і в школі разом вчилися, і за партою однією сиділи...
Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
Лізуть паростки малі.
Недавно на Тернопіллі відбулося паломництво до святих місць алкозалежних людей та їх родин. Організували духовну подорож підкомісія УГКЦ «За тверезість життя» та паломницько-туристичний центр «Емаус».
Паломники відвідали святі місця краю, де складали щирі молитви за одужання. Так, прочани побували у селі Ладичин Теребовлянського району. Тут у місцевому храмі зберігається «Золота книга тверезості», яку започаткували 1875 року. Крім того, учасники акції поклонилися фігурі Матері Божої, встановленій на згадку про створення «Братства тверезості» у тому ж 1875.
Софія Петрівна Лавро прийшла в редакцію газети «Свобода», щоб знайти минулорічну публікацію про участь у визвольних змаганнях українських патріотів. Серед героїв цієї публікації був її старший, рідний брат Микола Лавро.
Свого часу енкаведисти ретельно і довго його розшукували, розставляли пастки, а батька Миколи часто допитували і катували, після чого він занедужав і через півтора місяця помер.
І все ж Миколу у 1952 році вислідили, арештували і засудили у Тернопільській тюрмі до смертної кари. Після вироку він замість останнього слова попросив скрипку і заграв на ній мелодію нинішнього Гімну України. Після цього пішов на смерть. Він прожив 31 рік, з них 13 віддав боротьбі за незалежність України.
Сьогодні особливий день. У пустотливого Вітрика – свято. З самісінького ранку іменинник отримує вітання й гостинці. Він уже зовсім дорослий і на тортику задмухав аж п’ять свічечок. Та ще й батьки подарували йому картатий кашкетик, точнісінько такий, як у тата. Ох і ж гордився Вітрик, хизувався. А ще трохи бешкетував на честь свята. Позаплітав коси вербам, погойдав на човні старого рибалку, налякав хмарки, аж вони збилися в один гурт, салютував у небо сотні різнобарвних повітряних кульок.
