Любе “Гніздечко”,  щиро вдячна за надруковану статтю “Де ж ви зараз, дівчата–обліковці”. А тепер хочу розповісти про дуже хорошу людину, до речі, постійну читачку і передплатницю “Свободи” Марію Миколаївну  Волянську, яка 14 січня відсвяткувала своє 80-річчя.

Ніколи не писав до жодної з газет. Але знаю:  жінка, яку кохаю понад усе, дуже  любить “Гніздечко”. Можливо, на його сторінках вона  прочитає і моє зізнання?

З Оксаною ми познайомилися на день народження у спільних друзів. Вона трималася якось осторонь, сумувала. Я підійшов до неї, намагався  пожартувати: мовляв, така  вродлива  жінка має бути веселою і щасливою завжди. Оксана ледь усміхнулася  у відповідь і відверто зізналася, що розлучається з чоловіком. А це – не дуже приємно,  ще й донька  дуже прив’язана до тата.

Я був подивований її щирістю: не так легко відкритися  незнайомій  людині. Водночас складалося враження, ніби я знайомий з цієї жінкою не кілька годин, а довгі роки.

Світлані Черняк з с.Юськівці, що на Лановеччині, любов до малювання привила мама  Оксана, котра і сама має до цього хист. Сьогодні дівчина розвиває свої уміння у Теребовлянському вищому училищі культури. Навчається на першому курсі відділу декоративно-прикладного мистецтва. Юнка вже створила понад 30 картин, а ще вона захоплюється грою на гітарі та саксофоні.

Наталя запізнилася на останню до села маршрутку. Їздила перед Великодніми святами до Тернополя за продуктами, та й обновки  хотілося  прикупити. Собі, синові, матері. Тепер ось до райцентру добралася, а звідти мусить попутки зупиняти. Хоч мати й  наказувала: до незнайомих людей у машину не сідай, хто знає, що в нинішній час у кого за душею. Але хіба  в неї є вибір?

Надворі лютувала зима. Важкі сиві хмари скупчилися над селом і з них, кружляючи у шаленому танці, опускалися на землю тисячі  білих пухнастих сніжинок. Повітря було просякнуте тріскучим морозом...

Ось і минули  різдвяні свята. Настали   дні,  протягом яких ми повинні підготувати себе до Великого посту, найважливішого і найдавнішого з усіх  постів. Він нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя в пустелі; він же вводить нас у Страсний  тиждень, а потім – до  Світлого Христового Воскресіння. Великий піст – час молитви і покаяння, коли кожен з нас повинен виблагати  у  Господа  відпущення своїх гріхів та достойно причаститися  до святих Христових таїн.

Добрий день, Читайлику!

Пише тобі Оленка Гриньків з села Більче-Золоте на Борщівщині.

Любе “Гніздечко”, звертається до тебе інвалід, самотня людина.  Часто хворію, тож сьогодні на твоїх сторінках хочу щиро подякувати  своїм рятівникам – лікарю Ігорю Йосиповичу Ніверовському, всьому медичному персоналу – лікарям, медсестрам, санітаркам, кухарям. Вдячна  лікарю-хірургу М.Адаміву, спеціалістам рентгенологічного кабінету, а також  працівникам районного відділення соціального захисту.