Недавно у селі Галущинці Підволочиського району відбулася досить знакова подія – освячення новозбудованої церкви. Цього дня жителі села чекали 5 років, допоки зводився храм. А тому ще зранку до церкви Святого Миколая тягнулась вервечка вірян. Особливо тішило, що зібралась велика кількість молодих людей, подружніх пар із маленькими дітками.

Недавно на Тернопіллі відбулося паломництво до святих місць алкозалежних людей та їх родин. Організували духовну подорож підкомісія УГКЦ «За тверезість життя» та паломницько-туристичний центр «Емаус».

Паломники відвідали святі місця краю, де складали щирі молитви за одужання. Так, прочани побували у селі Ладичин Теребовлянського району. Тут у місцевому храмі зберігається «Золота книга тверезості», яку започаткували 1875 року. Крім того, учасники акції поклонилися фігурі Матері Божої, встановленій на згадку про створення «Братства тверезості» у тому ж 1875.

У Первосвященицькій молитві до Бога Отця Спаситель і Господь наш Ісус

Христос перед своїми стражданнями стверджував, що метою Його спасенного

подвигу було дати життя вічне всьому, одержаному Ним від Отця . „Це ж є жи-

ття вічне,- сказав Господь,- щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і Того, що

Ти послав, Ісуса Христа” (Ів.17.3).

Сучасна людина має бути не тільки освіченою та вихованою, а й моральною  особистістю. Бездуховна людина – наче земля, яка хоч і найкраща, але родитиме лише бур’ян.

Народ, який керується чеснотами добра, правди і краси, ніколи не згине, бо це та сіль землі, той цвіт і плід на древі нації, які роблять його незламним. А слова, що йдуть від глибин душі й серця, становлять добірне збіжжя, яке лягає у перелоги Господньої ниви.

Традиції  християнської духовності у Кременецькому лісотехнічному коледжі беруть початок з часів графа Олександра Вороніна, засновника навчального закладу і мецената навколишніх церков того часу.

Виповнилося 100 років від дня народження ісповідника віри, священномученика, великого патріота церкви і України Йосафата Білана. Своїм життям, душпастирською діяльністю він заслужив безмежну любов і повагу вірних греко-католицької церкви, всіх, хто його знав. Про нього складені вірші, у рідному селі Колиндяни Чортківського району йому споруджено пам’ятник. Учителька основ християнської етики місцевої школи Володимира Шептицька підготувала про нього проілюстрований реферат, на основі якого проводить уроки, екскурсії на родинне подвір’я Біланів. Перед ним люд схиляє голови, бо у часи прокомуністичного режиму він не зрікся ні рідного народу, ні віри своїх батьків.

На 15 років за «бандпособничество» засудили  о.Йосафата. Судили  фактично за те, що не перейшов у православну віру Московського патріархату. Хоч обіцяли перед підписанням протоколу півтора року ув’язнення або умовний термін.

Нестача любові - як повітря, як стуку серця... У тебе ще немає імені, немає обличчя. Ти просто плід моїх фантазій, і створений для того, щоб жити в моїх снах.
Хочу вірити тобі, вірити в тебе і в те, що ти коли-небудь з'явишся в моєму житті. Чи зрозумієш ти мене? Чи будеш підтримувати? Чи оберігатимеш? Чи любитимеш і будеш тільки зі мною?
Сподіваюся, у наш час можливі щирі почуття, безкорисливе бажання бути разом, просто дихати одним і тим же повітрям, мріяти про те, що й ти, бачити світ твоїми очима.
Я хочу знайти тебе...

Мар’яна.

Багатьма храмами славиться Тернопілля. Кожен з них унікальний і неповторний по-своєму. Проте найбільшою окрасою церкви є люди, які славлять Небесного Творця. Особливо приємно, коли до храму приходять діти. Їх серця чисті від лукавства і неправди. Часто Христос закликав нас бути такими, як  діти, коли приступаємо до Божих справ.

Цього року в селі Загірці Лановецького району започаткована недільна школа при храмі Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ КП. Отець парафії протоієрей Іван Джиджора відвідав місцеву загальноосвітню школу і запросив дітей до церкви на уроки вивчення Закону Божого. Охочих пізнавати Бога виявилося багато, більше 40 дітей. Заняття почались молебнем у церкві. Діти були активними на уроках священика і уважно слухали повчання отця. Вони вивчали молитви, розв’язували релігійні кросворди, відгадували загадки, змагалися між собою в ігровій формі. На останньому занятті ставили священику запитання, які найбільше їх цікавили.