До кого пригорнусь?

Є у кожного з нас найрідніша у світі людина,

Є у кожного з нас, але тільки у мене нема.

І у мене була, та тепер я вже став сиротина,

Бо від мене у вічність назавжди матуся пішла.

Як же важко мені, як стискає від болю  серденько,

Як душа від гіркого жалю і від горя кричить.

Та куди ж ви від мене ідете, моя рідна ненько?

Лиш остання сльоза по матусинім личку біжить.

До кого ж я тепер, моя мамо, на руки прилину,

До кого пригорнусь і почую тепло ніжних слів,

І хто скаже мені: “Я люблю тебе, любий мій сину”,

Бо ніхто так любити на світі, як мама, не вмів.

Щиро я помолюсь, як колись ви мене, мамо, учили.

Боже мій, поможи, хрест важкий я несу.

І прийду я туди, де мами моєї могила,

І сльоза упаде на невипиту сонцем росу.

Володимир МАРФІЯН.

с.Підберізці Зборівського району.