Доброго дня, любе “Гніздечко”!

Вже стільки років із усіх відомих мені видань “Свобода” – найцікавіша. Вийшла я заміж і змінила  місце проживання, а все одно  вас чекаю і читаю. Приїжджаю до мами і забираю стосик газет.

Мене завжди хвилювала доля сиріт, покинутих крихіток. Цей біль за їхню долю вилився на папір.

* * *

За що мене зреклися і чому?

За що мене підкинули під двері?

Якої кривди я завдав кому,

Невже не вистачило б місця у оселі...

Нащо мене під серцем ти носила,

Щоб в день той  взяла й гірко прокляла,

Навіщо ж ти тоді на світ родила,

Матусю рідна, ненько дорога?

Так, прокляла... Яке в сирітки щастя?

Немає ні рідні, ні свого дому...

А я тобі, матусю, як напастя,

Тому ти й викинула, як сміття, додолу.

Невже тобі не сниться голос сина,

Невже не кличе він тебе у сні,

Невже  не сива  в тебе волосина

Від його  долі й  сліз на самоті?

Мабуть, його ти чуєш крізь тумани,

Оте: “Не вірю! Не пробачу! Не прощу!”

Дала життя йому таким гірким обманом,

Зреклася сина, віддала комусь. Чому?

* * *

У чому винне крихітне маля,

Що народилось  під брудним парканом?

Коли сміється з нього дітвора

І називає байстрюком поганим.

Або безбатченком?..

У чому воно винне?

Що вже не знає, де його сім’я,

Що з голоду не може й посміхнутись,

У чому винна бідна сирота?

Хоч й при живих батьках – його позбулись.

Просто віддали...

У чому воно винне?

В обшарпаній  свитині на узбіччі

Заплакане, замурзане дитя

Благально дивиться усім прохожим в вічі:

“Візьміть мене. Прийміть в своє життя...”

Самотня сирота...

* * *

Серед людей байдужих

Мамо, я живу в тобі, ти чуєш?

Я – частинка нашої сім’ї,

Братика мого ти так цілуєш,

Подаруй тепер життя мені.

Може, я не вчасно тут з’явилась,

В тебе з татом стільки тих турбот...

Але я так  хочу народитись

І рости із братиком удвох.

Чуєш, серце моє тихо б’ється,

Не вбивай мене, бо я ж - це ти...

Ці проблеми... Все переживемо,

Ти мене  лиш тільки народи.

Мамо, я живу в тобі, ти бачиш,

У тобі росте нове життя.

Знову  ти вночі тихенько плачеш,

Знаю, в цьому винна тільки я.

Мамо, я люблю тебе віднині,

Я – частинка твого майбуття,

Подаруй життя своїй дитині

І прийми її в своє життя.

Хотілося б, аби мами, особливо майбутні, задумалися і не робили таких жахливих помилок, як аборти чи сирітство при живих батьках.

Світлана ЗУБКЕВИЧ.

с.Валігури Кременецького району.