«Змін! Вимагають наші серця», «Свободу!», «Геть Путіна!», «Геть Єдину Росію!», «Пора міняти владу!»... Масові акції громадянської непокори у Росії після парламентських виборів стали сюрпризом для політологів, політиків і світу загалом. У це мало хто вірив. Свого часу у Росії багато хто критикував українську Помаранчеву революцію, запевняючи, що «в их стране» ніколи не буде майданів.

Чи ознаменує грудень російську політичну весну? Чи стане початком кінця авторитарного путінського режиму? Чи змінить психологію заляканого суспільства, яке мислить категоріями самодержавства і сподівається на доброго царя? Чи не змінить нічого? Час покаже.

Наразі значна частина росіян ще продовжують підтримувати Путіна. На мітинги протесту, які відбулися у майже 80 російських містах,  переважно вийшла молодь. Покоління, народжене і виховане не в СРСР, не чекає милості від «государя» й дешевої ковбаси. Не привчене до «кухонної» політики. І розуміє: на всіх автозаків не вистачить.

Учасниками суботніх подій також стали телевізійники й відомі російські медійні персони. У Москві, крім політиків Бориса Нємцова та Сергія Мітрохіна, серед промовців були телеведучі Леонід Парфьонов, Ксенія Собчак, Тетяна Лазарєва, письменники Дмитро Биков, Віктор Шендерович, Борис Акунін та багато інших.

У резолюції незгодних – п’ять основних вимог до влади: звільнення політичних в’язнів; скасування результатів парламентських виборів; відставка наближеного до Кремля керівника ЦВК Володимира Чурова, розслідування усіх звинувачень у фальсифікаціях і покарання винних; допуск до голосування усіх опозиційних партій; ухвалення нового демократичного виборчого законодавства.

Шансів домогтися перевиборів опозиція практично позбавлена. ЦВК та Генпрокуратура РФ заявили: підстав для перегляду результатів виборів немає. Але багатотисячні мітинги отримали значний резонанс. Так, німецькі політики суботню демонстрацію протесту у Москві - найбільшу з 90-х років, назвали важливою подією й сигналом надії, повідомляє «Deutsche Welle».

Заступник голови фракції ХДС/ХСС у Бундестазі, координатор німецько-російської співпраці у зовнішньополітичному відомстві Німеччини Андреас Шоккеншгофф упевнений, що ці події свідчать про зміну ситуації в Росії. «Цинічну модель керованої демократії відкинуто й у Москві: у Росії тепер вибір між диктатурою і справжньою демократією», - заявив політик  радіостанції «Deutschlandfunk».

Український політолог Вадим Карасьов у ток-шоу «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» сказав: «Це навіть не кінець епохи Путіна. Це - кінець путінської моделі авторитаризму… Символічно, що це сталося приблизно у ті ж дні, коли, двадцять років тому, розпався Радянський Союз. Це - друга смерть СРСР. У 1991 році він помер як геополітична реальність, але продовжував жити у пострадянських державах - у свідомості, у корупції, в олігархії». Тепер   настала його друга смерть, бо у свідомості убитий цей радянський, пострадянський код. Суспільство виходить і бере на себе місію штовхати країну до Європи.

У березні наступного року російське суспільство чекає складне випробування Путіним-3. Існує велика ймовірність, що з прем’єрського стільця ВВП пересяде на президентський трон. Проте, як вважає політолог Вадим Карасьов, Володимиру Путіну буде складно отримати перемогу на президентських виборах без фальсифікацій. І якщо навіть він виграє, все одно його вже не  сприйматимуть як легітимного президента.

Модернізувати, демократизувати державу Путін не буде. Як прогнозує директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Григорій Перепелиця, ставши утретє президентом, ВВП вестиме політику екстенсивного розвитку: розширення, експансії, захоплення нових ресурсів, реінтеграції України в Росію у формі Євразійського союзу. А також може вдатися до ще більш авторитарних методів і притиснення росіян у їхніх правах, оскільки теперішні протести він сприйняв як загрозу власній владі.

Іншими словами, аби тримати людей в покорі, потрібно контролювати ситуацію. Проте як свідчать останні події, ситуація може розвиватися й за іншим, непрогнозованим сценарієм. Суботні протести у Росії – це не революція. Їх, швидше, можна вважати прелюдією. Фактично росіян змусили «проковтнути» сфабриковану Думу. Але Путін-3 може переграти самого себе.

Наразі ж лідери російської опозиції планують провести більші масштабні мітинги. Незабаром почнеться президентська кампанія. І незадоволених у країні не зменшиться, радше, навпаки…

Чим обернеться третє президентство Путіна для України? Політологи застерігають: українській владі слід бути максимально обережною, аби не стати інструментом російської політики.

А згідно з прогнозами інтернет-видання «Аргумент» із березня 2012-го ситуація у нашій країні різко загостриться, оскільки всі сили керівництва сусідньої держави будуть спрямовані на досягнення основної мети - повернення України у лоно Росії, яка прагнутиме трансформуватися у Російську імперію. Без України імперський проект не спроможний ні економічно, ні політично, ні соціально.

Видання передбачає три варіанти розвитку «добросусідства» з РФ: грузинський, білоруський і чеченський.

Найпривабливіший для українців, котрі не бажають повертатися назад в СРСР, - грузинський. Цей сценарій передбачає концентрацію усіх зусиль України на європейському векторі розвитку. Тобто, впровадження європейського законодавства, європейських стандартів життя людей, уніфікації економічних, політичних і соціальних перетворень в країні за європейськими стандартами.

Можна туго затягнути паски, але в найкоротші терміни реформувати правоохоронні органи, підтримати армію як інструмент гарантування незалежності, дати бій корупції, провести люстрацію чиновників, облаштувати надійний кордон з малодружнім СНД, посилити роль національних спецслужб, реформувати систему національної освіти тощо.

Маленька Грузія з цим гідно впоралася.

Найбажаніший для путінської Росії - білоруський варіант. Йдеться про повне підпорядкування України. Повернення в ярмо.

І хай Бог боронить від чеченського сценарію.

Прогнози прогнозами, а доля кожної країни - у руках її громадян.