Минулої суботи  у Тернополі, як і в інших обласних центрах, відбувся завершальний етап Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. За 12 років існування цей унікальний марафон набув величезної популярності. Організовує його Ліга українських меценатів, а заснував покійний нині Петро Яцик – українець, родом із Львівщини, який згодом переїхав до Канади, мільйонер, котрий величезні гроші витрачав на меценатство. 

Сьогодні багато хто визнає, що патріотичних заходів такого масштабу і значення не було за всі роки Незалежності – ні в нашій державі, ні в діаспорі. Конкурс охоплює українських дітей майже у 27 країнах світу, які з любов’ю і шаною ставляться до рідної мови та хочуть її знати. Лише на Тернопільщині у цьогорічному марафоні взяли участь майже 30 тисяч школярів і більше тисячі студентів.

Кращі в області знавці української мови (а таких – 42) для написання фінальних завдань зібралися у гімназії імені Івана Франка. Їх привітав відданий продовжувач справи Петра Яцика, виконавчий директор Ліги українських меценатів і голова координаційної ради конкурсу Михайло Слабошпицький. Він уперше приїхав у Тернопіль і не приховував деякого розчарування підготовкою заходу. Зрештою, якщо у Львові або, скажімо, Дніпропетровську четвертий, регіональний етап конкурсу відбувається у місцевих театрах, то в Тернополі – у гімназії. До того ж представники влади, відомі громадські діячі та політики також не поспішають на урочистості.

Журналісти мали нагоду поспілкуватися з Михайлом Слабошпицьким у Тернопільському прес-клубі та почули чимало цікавого…

Про «недитячі» нагороди

– Засновуючи конкурс, Петро Яцик мріяв у такий спосіб підносити серед молоді соціальний престиж української мови, – розпочав монолог Михайло Слабошпицький. – Без непотрібних дискусій і сварок, як це часто властиво нашим патріотичним організаціям, які гризуться за те, хто більше любить Україну. Переможці конкурсу отримують солідні грошові премії. Коли ми оголосили про це, попервах почався шквал звинувачень. Деякі наші вузьколобі діячі казали, що гроші розбещують. На що Яцик відповів, що в Україні за високі досягнення звикли давати «блискучий картон», не розуміючи, що все мусить мати свій еквівалент. Адже дитина повинна відчути, чим вимірюється її перемога.

У першому конкурсі в 2001 змагалися 200 тисяч школярів і студентів із семи країн світу. Сьогодні кількість учасників вимірюється мільйонами. І щороку під час урочистого закриття конкурсу на сцені поряд з нашим національним стягом майоріють прапори двадцяти-тридцяти країн світу, у яких розмовляють українською.

Про Табачника і псевдоконкурси

Упродовж десяти років ми організовували конкурс із Міністерством освіти і науки. Але з появою Дмитра Табачника ситуація змінилася. Уже два конкурси ми проводимо без підтримки Міносвіти. Аби пустити під укіс конкурс Яцика, Табачник оголосив альтернативний – імені Тараса Шевченка. Спершу я з ентузіазмом зустрів ідею ще одного конкурсу, та згодом вчитався у  його положення, де вказано, що проводиться він мовами нацменшин. І цим псевдоукраїнським конкурсом хотіли замінити наш марафон.

Але протести громадськості, звернення до Президента дали результат. З Адміністрації Президента поступив сигнал, що конкурс має відбуватися.

Врешті, ми ніколи не просили коштів. Це позиція Ліги, щоб бути незалежними. Нам потрібна організаційна підтримка. Ми брали конкурс на себе. Як прийняли цей бюджет у 780 тисяч гривень, так по сьогодні ми його забезпечуємо.

Бували випадки, коли ми просили Міносвіти звільнити від оподаткування премії переможців. Або чимось відзначити вчителів, чиї учні стали переможцями. Проте нічого з того не вийшло.

Про патріотів і глибину кишені

Тепер доля конкурсу багато в чому залежить від очільників освіти на місцях. Наприклад, на Львівщині чи Дніпропетровщині сказали, що проводитимуть мовний марафон, навіть якщо по всій Україні він не відбуватиметься. А от на Сумщині торік, на жаль, не провели конкурс школярів.

На Тернопільщині, як не дивно, також змагання організовані не найкраще. Це має бути престижна, резонансна подія в житті області, а зараз цього нема.

За кордоном, в українській діаспорі, є традиція: замість квітів на могилу рідної людини – робити добру справу. Наприклад, збирають гроші, а потім вручають талановитим дітям іменну премію. Яцик часто повторював: Україну треба любити не тільки до глибини свого серця, а й до глибини кишені. Хочу побажати тернопільським владцям: прийдіть до учасників конкурсу і подаруйте щось від себе. Хай це буде символічна річ. Ви є влада українська, то засвідчіть це своєю поведінкою.

Про мовну ситуацію

Я певен, що таких конкурсів ще треба проводити і проводити багато, бо конкурс – це воля й позиція громадськості.  Нам ніхто сьогодні не може перешкодити бути українцями в Україні.  Та потрібна політична воля влади, щоб закріпити те, що ми здобуваємо. Зараз такої підтримки ще немає. Понад 80 українських шкіл закрито за минулий рік, школи Одеси стали двомовними…

Своїм конкурсом ми показуємо, що є запит серед батьків, дітей та вчителів на українську мову. Бувають дивовижні ситуації. Якось у Криму до мене звернулася жінка. «Ви знаєте, – сказала вона російською, – це дуже важливо, що ви робите. Тому що в Українській  державі неможливо без української мови. Я жертва Радянського Союзу, так історично склалося, але я за те, щоб було більше таких конкурсів».

Або уявіть: під час нагородження переможців  хлопчина з Одеси встає на коліна перед прапором України і цілує національне полотно. Діти починають цінувати свої святині, але їх потрібно цьому навчати.

Я схиляюся перед тими педагогами, які справді за покликанням ідуть в школу і кажуть: «Дитино, будь розумна, чесна, совісна». Навчають істин, які сьогодні чомусь прийнято вважати застарілими.

Наша мовна ситуація зовсім не оригінальна. Не було італійської мови в Італії після визволення з колоніального статусу. Відродили. Не було мови в Ізраїлі, відродили. Відродимо й ми. Українську в Україні.

Записала Антоніна БРИК.

Післямова

Підсумки 12-го Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика урочисто оголосять у травні. Хочеться сподіватися, що серед дівчат і хлопців, які підніматимуться на сцену за нагородами, будуть і тернополяни.  Адже від заснування конкурсу і донині це велика честь – з’явитися у списку переможців цього мовного марафону.