Неабияку роль у бажанні отримати Божу ласку, любов, жити за християнськими канонами відіграє настоятель храму. Для парафіян церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Нові Петликівці Бучацького району таким є отець Андрій Шкварок. 

Про тернопільський стадіон, відмінений тендер і тривогу ватрівців.

Днями на адресу редакції газети „Свобода” надійшов колективний лист групи працівників корпорації „Ватра”, в якому вони висловлюють тривогу з приводу незрозумілих перипетій навколо майбутнього освітлення головного стадіону обласного центру. У цьому зв’язку автори листа серед іншого пишуть і таке:

Подяка ректору Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського, члену-кореспонденту НАМН України, професору Леоніду Якимовичу Ковальчуку

Шановна редакціє, у вашій газеті 3 серпня прозвучала благородна думка про необхідність скласти мартиролог мучеників усього Тернопілля.

У редакцію “Свободи” за допомогою звернулися мешканці вулиці Ломоносова. Через обласну газету вони апелюють до нинішньої міської влади та особисто до мера міста Тернополя С.Надала з вимогою позитивно вирішити багаторічну  проблему.

«Є лише одна ідеологія для всіх епох і народів: людина хоче жити і їсти. Причому жити якомога довше, а їсти – якомога краще».

(Анатолій Іванов, «Вічний поклик»).

Літо - пора відпусток. Люди їхали в санаторії, на курорти. А мій “відпочинок” минув у Тернопільській міській клінічній комунальній лікарні №3.

Шановна редакціє, завжди з піднесеним настроєм і нетерпінням чекаю кожного середового номера улюбленої «Свободи» (на жаль, через скромні пенсійні статки не можу собі дозволити передплатити повний комплект вашої газети). Кожного разу знаходжу у ній цікаві для себе матеріали про господарство, культуру і політику.

Скажете, бути такого не може, щоб зірки були під ногами… Адже з дитинства знаємо, що місце зірок - на небі. Зірки сходять і заходять. Зірки світять і гаснуть, зірки показують нам час і дорогу. Славетний син великого українського народу Тарас Шевченко у своїй поемі «Княжна» написав:

Шановна редакціє, на сторінках улюбленої „Свободи” я часто читаю матеріали, які захищають інтереси великої армії знедолених пенсіонерів. Тож і сам хочу поділитися своєю проблемою.

Голові обласної державної адміністрації Хоптяну В.А.,

голові обласної ради Кайді О.П.,

директору ТФ ВАТ «Укртелеком» Костогризу В.Г.

ЗВЕРНЕННЯ

Дехто вважає: щоб отримати хороший урожай, головне – його виростити, а от зібрати – не проблема. Насправді тут теж є свої тонкощі.

Шановна редакціє “Свободи”! Звертаємось до вас за допомогою, бо ви наша остання надія. Справа в тому, що в нашому селі Чеснівський Раковець безпідставно скоротили листоношу Ольгу Василівну Бойко, яка  багато років сумлінно виконувала свої обов’язки, а також допомагала стареньким і немічним. Оскільки Ольга Василівна проживає в нашому селі, то не виникало проблем із відправленням переказів, бандеролей, листів, вчасно отримували пресу і мали змогу теж вчасно оплатити послуги за електроенергію і газ. Та ось майже місяць обов’язки нашої листоноші виконує одна з Гніздичненських поштарок, що не завжди зручно для читачів Чеснівського Раківця. Тепер навіть конверта немає де купити. Намагалися вирішити питання через голову сільської ради пана Віталія Бойка, проте безуспішно.

Шановна редакціє, ще донедавна ми тільки по телебаченню дивились майже детективні історії про захоплення рейдерами потужних підприємств, офісів бізнес-центрів, а тепер, здається, ми й самі опинились у центрі рейдерської атаки, яка ведеться начебто від імені органу місцевого самоврядування обласного центру. А ласим шматком для нечистих на руку підприємців стала автостоянка  №4 обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на вул.Шептицького, навпроти приміської автостанції.

Автомобільна стоянка, про яку  мова, функціонує в складі спілки автомобілістів понад 20 років. Свого часу її було засновано й обладнано на кошти цієї ж структури. Нагадаємо, як це було. Колись безпросвітно заболочену місцевість члени спілки засипали величезною кількістю щебеню, а згодом, також власним коштом, її заасфальтували і загородили.

В останні роки нашої незалежності ми все частіше задумуємося над цим непростим питанням: чи є в нас національна еліта, яка може не тільки шуміти про свій патріотизм і потужну національну ідею, а здатна консолідувати і вести націю  шляхом розвитку і побудови національної держави?

Кожна сучасна розвинена національна держава здатна зберігати, помножувати і активно відстоювати свої національні інтереси. Цю функцію успішно виконує керівна верства нації - її еліта.

Слово “еліта” у перекладі з латинської та французької мов означає вибраний, кращий.

Щоранку місто прокидається, від нічних сутінків, під моннотоне човгання тисяч ніг. Вони спокусливо цокотять високими підборами, важко падають на бруківку великими підошвами, весело підстрибують маленькими чобітками. Вони бачать лише носки свого взуття та мокрий асфальт. Адже серце кожного закрите на замок байдужості, а ключ уже стільки разів перекладений по усіх кишенях душі, що не знаємо, де його й шукати.

Байдужість уперто виростала з обідраних кутків та сміттєзвалищ і сьогодні перетворила в непролазні хащі усі великі міста, де кожен почуває себе чужим. Мої голі-голісінькі слова соромно прикриваються правдою, тож спробую одягти їх у факти.

Шановна редакціє, я здавна читаю ваше цікаве видання. Особливо мені до душі короткі замітки читачів, у яких вони висловлюють свої думки з приводу тих чи інших подій, фактів чи особистих проблем. Сьогодні і я вирішив розповісти про проблему, яка, на мій погляд, уже стала симптоматичною недугою обласного центру.

Йдеться про те, що на більшості людних вулиць молоді хлопці чи дівчата стоять із рекламними заготовками металопластикових вікон і надто активно, я б навіть сказав, настирливо пропонують віконну продукцію різних виробників. На перший погляд, у цьому немає нічого поганого, навпаки, продавці чи, як тепер кажуть, менеджери хочуть догодити тернополянам.

Днями із засобів масової інформації довідалася, що Верховна Рада „ощасливила” український народ пенсійною реформою. Чому кажу про це з іронією? Та тому, що у цій справі більше запитань, ніж відповідей. Наприклад, передумовою пенсійної реформи були непоодинокі заяви столичних можновладців про те, що для виплати подальших пенсій у казні просто немає грошей, бо, мовляв, уже дійшло до того, що один працюючий в Україні годує ще одного пенсіонера. Можливо, але чому тоді нинішній уряд списав вітчизняним олігархам 24 мільярди гривень боргу перед державою? Не запитую, чому це зроблено, бо щирої відповіді ніхто не дасть. Порахуйте лише, для скількох пенсіонерів вистачило б цієї суми (!).

Приємно писати про те, що в нашому селі Джурині дитячий садок «Сонечко» працює ось уже багато літ, незважаючи на всілякі фінансові негаразди. Дитячий дошкільний заклад - гордість села, в ньому зараз перебуває 45 малюків різного віку, переважно діти селян.

Двадцять восьмий рік садком завідує Галина Дмитряк. За її плечима - великий багаторічний досвід роботи з дітьми. З малюками працюють досвідчені вихователі Марія Коцюк, Ольга Мала, Антоніна Колівошко, які з любов’ю виконують свої непрості обов’язки. Тут створено всі необхідні умови для дітей, налагоджено повноцінне харчування. Про це ретельно дбає кухар з багаторічним досвідом роботи Марія Цепенда. Молодий фахівець Олександра Цепенда працює музичним керівником, прищеплює дітям любов до музики, пісні, танцю. До свята в дитячому садку з нагоди випуску з його стін майбутніх першокласників готувалися ретельно. Батьки своїми силами провели поточний ремонт приміщення, навели капітальний благоустрій. Підготовку до свята провів батьківський комітет, який очолює Леся Франків, разом з працівниками дошкільного закладу.