Скажете, бути такого не може, щоб зірки були під ногами… Адже з дитинства знаємо, що місце зірок - на небі. Зірки сходять і заходять. Зірки світять і гаснуть, зірки показують нам час і дорогу. Славетний син великого українського народу Тарас Шевченко у своїй поемі «Княжна» написав:

Зоре моя вечірняя, зійди над горою,

Поговорим тихесенько в неволі з тобою.

А у Тернополі зірки сходять на землі. Не вірите? Пройдіться вулицею Саксаганського від пам’ятника Данилові Галицькому попри архів до пам’ятника Іванові Франку. Тут шмат дороги вимощено плитами з іменами тернопільських зірок. Їх наймення: Ігор Герета, Борис Демків, Анатолій Горчинський, Іван Марчук. По прізвищах тернопільських зірок ходять дорослі, по них топчуться діти, підскакуючи і оглядаючись навкруги – ніби чекають похвали: чи добре вони роблять… Як на мене, то – ні.

Це видовище у мене перед очима з 28 серпня цього року – з дня відкриття у Тернополі «Алеї зірок». Її творять прізвища живих і мертвих. Якби там були прізвища лише тих, хто уже відійшов у засвіти, то я сказала б, що в Україні не прийнято товктися по гробах.  Але ж алею творять і прізвища живих – це Іван Марчук. Тож пригадала я один зимовий вечір свого дитинства. Тоді мій дід із сусідом читали і оглядали газети, на сторінках яких були фотографії керівників Радянського союзу. Після огляду однієї із світлин дід похитав головою і сказав: «Пам’ятаю, як багатий жид захотів вистелити в своїй хаті підлогу австрійськими металевими грошима, на котрих було зображення цісаря. Попросив на це письмового дозволу у самого цісаря, на що той відповів: «Можете робити підлогу з цих грошей, тільки кладіть їх у торець».

Не хотів цісар, щоб по його лику топталися ногами! Ми ж, не задумуючись, це робимо. Правда, не по зображеннях зірок, а по їх іменах і прізвищах. Та хіба це не те саме?

Вшанувати пам’ять славетних тернопільців – ідея чудова. Вшанувати! А не мостити їх іменами дорогу. А як бути тепер? Як на мене, то треба перенести відлиті у металі імена тернопільських зірок на місце сьогоднішнього квітника, що праворуч від них, і закріпити їх під кутом 60 градусів. Навколо кожного прізвища зробити світло у вигляді зірочок, щоб увечері здалеку їх було видно. Кругом посадити низенькі квіти, може, навіть розхідник. Жовтий колір цієї рослини гарно поєднається з кольором сплаву, з якого відлито імена зірок.

Що ви на це скажете, тернополяни?

Ольга ЗБОЖНА,

член НТШ.