В останні роки нашої незалежності ми все частіше задумуємося над цим непростим питанням: чи є в нас національна еліта, яка може не тільки шуміти про свій патріотизм і потужну національну ідею, а здатна консолідувати і вести націю шляхом розвитку і побудови національної держави?
Кожна сучасна розвинена національна держава здатна зберігати, помножувати і активно відстоювати свої національні інтереси. Цю функцію успішно виконує керівна верства нації - її еліта.
Слово “еліта” у перекладі з латинської та французької мов означає вибраний, кращий.
Цей термін у політичну науку вперше ввів італійський економіст і соціолог Вільфредо Парето (1848-1923рр.). Його вважають основоположником теорії еліт. Він виділяв два типи еліти: «леви» і «лисиці». Періодична зміна яких, так звана циркуляція еліт, обумовлена соціальною динамікою суспільства. «Леви» консервативні і використовують силові методи правління. «Лисиці» підтримують свою владу пропагандою, винахідливістю, хитрістю, уникненням протистояння.
Його співвітчизник - італійський юрист і соціолог Гаетано Моска (1854-1941 рр.) - став соратником у створенні цієї теорії. Він вважав найважливішим критерієм елітного відбору - здатність керувати і наявність знань про менталітет народу. Кожне суспільство, стверджував Моска, поділяється на правлячу меншість (правлячий клас або еліту) та підвладну більшість.
Це найбільш поширений підхід до трактування еліт – за приналежністю їх до влади чи здатністю реально впливати на неї. Прихід до влади автоматично зараховує людину до еліти. Інтелект, професіоналізм, морально-етичні якості особливого значення не мають. Відповідно до цієї теорії еліти поділяють на: формальні і неформальні, регіональні і державні, політичні, адміністративні, економічні, військові, технічні і т. п. Зрозуміло, що такий поділ – штучний і умовний.
Відповідно до теорії Парето-Моска сьогоднішня еліта України є конгломератом колишньої партійної, комсомольської та господарської номенклатур разом із представниками олігархічного капіталу. В цьому середовищі панує принцип збагачення, при якому всі засоби прийнятні і підвладні. Про моральні, національні, патріотичні, гуманістичні чи інші цінності мову ведуть хіба на публіку. Єдина ціль - збереження і примноження прихватизованих статків.
Найбільш виразно це можна побачити серед нашої політичної еліти, так званого українського істеблішменту. Спостерігаючи за публічною діяльністю наших політиків, ми постійно переконуємося в їх неспроможності переконливо захищати Українську державу на міжнародній арені, послідовно відстоювати національні інтереси, нездатності побудувати соціально-справедливу державу з демократичною формою правління та розвинутими інститутами громадського впливу.
Отож, мусимо відокремити національну еліту, яка не має нічого спільного з іншими елітами, зокрема елітою політичною.
Які критерії визначення національної еліти як основного носія інформації про національну ідентичність? Вона служить провідником нації на шляху розвитку та процвітання і виступає генератором нових знань на основі національного менталітету та історичного досвіду. Національна еліта всередині країни консолідує націю при регіональних розбіжностях, а також при подоланні політичних, економічних і соціальних криз. Вся її діяльність спрямована на максимальний суспільний результат, нехтуючи при цьому власною безпекою. Представники національної еліти завжди готові до самопожертви заради високих ідеалів і національних інтересів, незважаючи на те, що нація їх подвиг зможе гідно оцінити тільки в майбутньому.
Серед світового співтовариства національна еліта презентує націю, відстоює її інтереси при інтеграції в міжнародні організації і адаптує національну самобутність до викликів сьогодення. Еліта нації завжди відкрита і чутлива до найменших нюансів в духовному житті свого народу. Її вважають найбільш вразливою і ранимою частиною нації. Тому ми зобов’язані оберігати, захищати, леліяти свою національну еліту.
Назву кількох представників нашої національної еліти, які завжди служитимуть нам маяками, за якими зможемо звіряти свою діяльність.
Головне місце серед нашої еліти по праву належить Тарасу Шевченку – духовному батькові нашої нації. Він своїм генієм не тільки підніс українську мову до світового рівня, а також простими зрозумілими словами чітко описав менталітет української нації і намітив шляхи її духовного розвитку в майбутньому. Його “Кобзар” містить програму національного розвитку на багато століть і не потребує пояснень, доповнень чи коментарів.
Національною совістю сьогодення української еліти є Ліна Костенко. У своїй поезії, роздумуючи про дисгармонічність світу, вона постійно достукується до людської совісті, пробуджує її від духовної сплячки, закликає до пошуку вічних істин. Завжди сучасна, унікальна і неповторна. «Це ви мене в такий ряд ставите?» - запитала, коли їй хотіли вручити Зірку героя України. Поезія Ліни Костенко концентрує надзвичайно великий об’єм інформації, внаслідок чого є важливою і актуальною для багатьох людей.
Ігор Юхновський – фізик-теоретик (більше 400 наукових робіт із спеціальності). Створив Львівську наукову школу статичної фізики. Стверджує, що не любить слова еліта, а вважає нею представників середнього класу, які є патріотами і добрими спеціалістами в своїх галузях. Найбільшою його заслугою є ідея Всеукраїнського референдуму про підтвердження Акту незалежності України. У своїй громадській роботі зосереджений на збереженні національної пам’яті, примиренні ветеранів війни, які воювали по різні боки барикад.
Вважаю, що найефективнішою пропагандою українського національного відродження повинен стати “Кобзар” і твори Ліни Костенко. Слово здатне об’єднати і надихнути націю на духовний ренесанс. Слово не тільки ранить, а й зцілює.
Коріння національної еліти - в молодому поколінні нації, якому притаманне почуття соціальної справедливості, національної і просто людської гідності, здатності до об’єднання в ім’я високих ідеалів, а також надзвичайно швидке сприйняття нових ідей та переконань. Але сьогодні більшість нашої молоді вимушена наймитувати в інших країнах, оскільки на Батьківщині її енергія, знання, досвід стали просто непотрібними. Мігрує з України саме молода національна еліта, яка не має вдома гідних умов проживання. А залишається в основному «золота молодь» нових українців.
Тому наше національне відродження повинно починатися з відродження молодої національної еліти. Вона і тільки вона здатна направити творчий потенціал нації на шлях духовного розвитку і економічних звершень. Адже національна мудрість є першою і невід’ємною частиною елітарного духу.
Євген ПРІНЬ.
