Про тернопільський стадіон, відмінений тендер і тривогу ватрівців.
Днями на адресу редакції газети „Свобода” надійшов колективний лист групи працівників корпорації „Ватра”, в якому вони висловлюють тривогу з приводу незрозумілих перипетій навколо майбутнього освітлення головного стадіону обласного центру. У цьому зв’язку автори листа серед іншого пишуть і таке:
„Шановна редакціє, звертаються до тебе представники трудового колективу ОСП «Корпорація «Ватра». Написати цього листа нас змусила незрозуміла ситуація, яка склалася навколо освітлення реконструйованого тернопільського стадіону.
Річ у тому, що наш колектив брав участь у тендері. Ми, як мешканці і патріоти міста, були на сто відсотків упевнені, що цей об’єкт освітлюватиме саме наш колектив, оскільки за плечима у нас великий досвід роботи в цьому напрямку і серйозні розробки сучасних прожекторів. Зрештою, роботу на цьому об’єкті ми вважаємо справою престижу і морального обов’язку перед земляками.
Наша впевненість базувалася ще й на особистій довірі до нинішнього міського голови, який напередодні виборів перебував на зустрічі з ватрівцями і запевняв, що буде надавати пріоритет національному виробнику і дбатиме про робочі місця для краян. Та, як це не дивно, в останні тижні ми маємо підстави для сумнівів, що це справді так, оскільки зовсім недавно відмінено тендер на освітлення тернопільського стадіону і ніхто з компетентних осіб, передусім голова тендерного комітету І.О.Мудрий чи будь-хто з представників міської влади, не дає конкретної відповіді про його майбутню долю. Якщо відверто, то виникають підозри, чи замовлення на освітлення тернопільського стадіону не буде кулуарно передано в інші руки.
А тому ми переконливо просимо вас, шановні журналісти, допомогти нам розібратися в ситуації.
З повагою:
Петро СКОРОБАГАТИЙ, голова профкому корпорації „Ватра”;
Роман ПИЛИПЧУК, головний світлотехнік „Ватри”, віце-президент Українського комітету з світлотехніки;
Тетяна ГАБ’ЄВА, начальник конструкторського бюро, член профкому „Ватри”;
Ігор СІРИЙ, провідний інженер-конструктор.
Усього 123 підписи.
Аби детальніше вникнути в суть справи, я відправився до адресатів тривожного листа і поцікавився, чому саме ватрівці так наполегливо переймаються долею цього проекту.
Першим у дискусію вступив голова профкому корпорації „Ватра”, колишній розробник „олімпійських” прожекторів Петро Скоробагатий, який нагадав про те, що тернопільська „Ватра”, яка на світлотехнічному ринку Європи і Азії перебуває уже понад півстоліття, серед іншого уже давно спеціалізується на випуску багатопрофільної прожекторної техніки. З особливою гордістю він пригадує про освітлення Московської олімпіади 1980 року, право на яке тернопільські світлотехніки виграли у конкурентній боротьбі з провідними фірмами США та ФРН.
Упустимо деталі цього історичного тріумфу, наголосимо лише на тому, що з тих пір не було серйозних збоїв у роботі прожекторної техніки, а „Ватра” на свою продукцію, встановлену на олімпійських об’єктах, до цього часу не отримала жодної рекламації. До речі, ще з 1979 року ватрівські прожектори бездоганно освітлювали два столичні стадіони, а на одному з них – славнозвісному „Динамо” - їх прожектори успішно працюють і нині.
Саме тут варто згадати про історію тернопільського стадіону, на якому донедавна, загалом 27 років(!), світила техніка „Ватри”. І, що особливо цікаво, тепер, після тривалої експлуатації, їх не відправили „у відставку”, а провівши певну профілактику, встановили на Збаразькому районному стадіоні. А це ще один вагомий штрих щодо надійності ватрівських рукотворних сонць.
З начальником конструкторського бюро прожекторної техніки та зовнішнього освітлення „Ватри”, справжнім асом світлотехніки, яка її створенню присвятила понад 30 років, Тетяною Габ’євою розмовляємо про техніко-економічні характеристики нинішньої освітлювальної апаратури корпорації. Як людина достеменно обізнана у найтонших деталях справи вона оперує цифровим матеріалом, спеціальними термінами і порівняльними таблицями, з яких незаперечно видно, що вартівські прожектори, укомплектовані ефективними лампами фірми „Осрам” з високою світловіддачею, за всіма техніко-економічними параметрами, у тому числі надійністю в експлуатації, енергоспоживанням, рівномірністю освітлення, кольоропередаванням (що має особливе значення для телебачення), перебувають на рівні кращих світових брендів, а в деяких моментах навіть переважають їх. Або ж іншими словами, ватрівські вироби повністю задовольняють жорсткі вимоги європейської і світової футбольних федерацій.
Головний економіст „Ватри” Марія Пшоновська прояснила так би мовити соціальну складову тендерної пропозиції корпорації „Ватри” з освітлення тернопільського стадіону. Так ось, за її підрахунками, ватрівський варіант цього проекту „під ключ” мав би обійтись орієнтовно у 2 мільйони 200 тисяч гривень. З них приблизно 630 тис. грн. у вигляді податкових відрахувань та зборів у різні фонди повернулись би у державний та місцевий бюджети. Крім того, майже 250 тернополян були б зайняті упродовж місяця і отримали б відповідну зарплату. Невже не переконливо і не патріотично? Однак, є певні підстави вважати, що невідомий „хтось” дуже хоче це замовлення (і ймовірно за непрозорою схемою) передати іноземцям, які у наш бюджет не покладуть жодної копійки...
На певні роздуми наштовхує і ще одне пікантне запитання, яке тривалий час також залишається без відповіді: „Чому ватрівську продукцію, три чверті якої колектив корпорації успішно реалізує за межами України, „зі скрипом” впускають на місцевий ринок?”
Прокоментувати ситуацію навколо відміненого тендера я попросив і генерального директора „Ватри”, заслуженого машинобудівника України Василя Щиренка:
- З приводу тендера на освітлення тернопільського стадіону до мене також звертались представники трудового колективу і профкому. Їх я поінформував про відомі речі. Зокрема про те, що наша пропозиція була дешевшою на 600 тисяч гривень від зарубіжних конкурентів і що уже в процесі конкурсу були несподівано поміняні його умови з акцентом не на загальну суму проекту, а на вартість споживаної електроенергії прожекторами, і що тендер відмінений, як на мене, за формальної причини. На жаль, детальнішої інформації про долю цього об’єкта я не маю.
Однак принагідно усім краянам можу авторитетно повідомити таке:
- Прожектори „Ватри” нового покоління „ГО-12”, які фахівці корпорації упродовж півтора року спеціально розробляли до футбольного чемпіонату „Євро-2012”, ідентичні, а за окремими параметрами переважають аналогічні вироби кращих світових брендів. Зрештою, на користь сказаного свідчить і той факт, що названа продукція „Ватри” отримала українські і російські сертифікати якості. А відома голландська експертна компанія підтвердила відповідність нашої світлотехніки стандартам ІSO (загальноприйнятий стандарт високої якості для європейських держав). Тому, вперше привідкриваючи завісу волюнтариських рішень, прийнятих без будь-яких тендерів, можу сказати, що нам дивно, чому „Ватра” не отримала жодного об’єкта, на яких відбуватимуться фінальні змагання „Євро-2012”.
Та, незважаючи на це, колектив корпорації сьогодні освітлює стадіони високого класу в Полтаві та Кіровограді, а також футбольні поля у Дніпропетровську, Маріуполі, Львові, Сумах, Ужгороді, а це, мабуть, досить вагомий аргумент на користь того, що ми морально, технічно і організаційно готові якнайкращим чином освітити стадіон, як мовиться, у себе вдома. Зрештою, інших варіантів не зрозуміють ні ватрівці, ні тернополяни, ні навіть депутатський корпус, який у міській раді представляє їхні інтереси. Тож я поділяю тривогу представників нашого колективу, але все-таки надіюсь, що тернопільський стадіон буде освітлювати наша, рідна тисячам тернополян „Ватра”.
Богдан НОВОСЯДЛИЙ.
Від редакції.
Тему, яку у своєму колективному листі порушують працівники тернопільської світлотехнічної корпорації „Ватра”, в умовах масового безробіття, жорсткої конкуренції та неконтрольованої експансії зарубіжних товарів і послуг досить злободенна. Допускаємо, що інформація, викладена в емоційному пориві, може бути до певної міри односторонньою чи неповною, а тому просимо міського голову Сергія Надала особисто прокоментувати цю ситуацію чи розвіяти, можливо, справді безпідставну тривогу небайдужих представників одного з небагатьох промислових підприємств усього Тернопілля.
