Шановна “Свободо”, я ваша постійна читачка з 1990 року. Кілька разів зверталася до редакції з дописами і ви завжди були уважними. Щире спасибі за чуйність і підтримку,  за справедливість, за “Гніздечко”.

Я пенсіонерка з 1992 року. Часто хворію, мучить остеохондроз хребта. Живу сама, чоловік пішов у вічність 11 років тому. Мене  обслуговує чудова, чуйна людина Оксана Подолян  вже більше 10 років. Щире спасибі їй за доброту, підтримку.

Але соціальний захист дітей війни у нашій області плачевний. Держава стала дітям війни мачухою. Брехливі обіцянки, останні гроші доводиться  витрачати на оформлення  паперів і судову тяганину. А наостанку - дуля з маком.

Цьогоріч отримаю аж 7 грн. 74 коп. доплати. Це наруга над немічною людиною!  Адже за цю суму я не можу собі дозволити купити навіть 2 літра молока. Хіба що дві хлібини. Їж і дякуй уряду та Президенту за добробут і турботу про дітей війни.

М.ГНАТЮК.

смт Золотий Потік Бучацького району.