Щоранку місто прокидається, від нічних сутінків, під моннотоне човгання тисяч ніг. Вони спокусливо цокотять високими підборами, важко падають на бруківку великими підошвами, весело підстрибують маленькими чобітками. Вони бачать лише носки свого взуття та мокрий асфальт. Адже серце кожного закрите на замок байдужості, а ключ уже стільки разів перекладений по усіх кишенях душі, що не знаємо, де його й шукати.
Байдужість уперто виростала з обідраних кутків та сміттєзвалищ і сьогодні перетворила в непролазні хащі усі великі міста, де кожен почуває себе чужим. Мої голі-голісінькі слова соромно прикриваються правдою, тож спробую одягти їх у факти.
Ті, хто сьогоднішнього ранку пробігав повз парк, бодай привідкривши очі, могли побачити чоловіка, який спав на узбіччі. Його тіло у неприродній для сну позі мирно спочивало у забутті. За лахміттям, неголеним обличчям та брудом було важко встановити його вік. Можна припустити, що йому – близько тридцяти. Адже в Україні на алкоголізм хворіє населення працездатного віку. За статистикою, ця хвороба спричиняє 40 тисяч смертей щороку. Алкоголь - на третьому місці серед факторів, що викликають смертність населення у країні загалом; на другому - як такий, що позбавляє віку працездатну категорію, і на першому – як загроза смерті людям від 25 до 40 років. Медицина вже 300 років поспіль діагностує алкоголь як наркотичну нейротропну і протоплазматичну отруту, тобто речовину, що діє і на нервову систему, і на всі органи людського організму, руйнуючи їх структуру на клітинному та молекулярному рівнях. І в результаті маємо наркотик, який вільно продають у магазинах та кіосках поблизу нашого дому і навіть навчальних установ. А ще 60% підлітків курять коноплі. Вони твердо переконані, що «травичка» залежності не спричиняє, але наркотиків легких чи важких не буває. Вживають діти і таблетки, до яких входять наркотичні речовини. Вражає повсякденність та доступність отримання «коліс». Та найбільше шокують такі дані. Офіційно в Україні зареєстровано 87 тисяч наркозалежних, але ці цифри далекі від реальності. За статистикою, щільно «сіли» на голку 200 тисяч українців. Вони головні кандидати на інфікування СНІДом, а 80% наркозалежних в Україні вже заражені ВІЛ.
Усі наркотичні речовини однаково впливають на нервові центри головного мозку, створюючи штучне підняття настрою, ейфорію. Так, наприклад, від куріння коноплі виникає ілюзія повного єднання з навколишнім світом, народжуються несподівані асоціації, змінюється сприйняття часу і простору: час уповільнює свій хід, а постір розширюється. У суспільстві побутує думка, що наркотики “приходять” з вулиці, де багато «нехороших людей». Але ніхто не задумується, де взялася така вулиця, і ніхто із благополучних громадян не визнає, що причетний до цього виродження.
Наші люди - це невтомні бджілки, які, на жаль, не помітили, коли їх закрили у вулику. Суспільство не тільки українське, а й світове не бачить подальшого свого розвитку. Все частіше чути розмови про кінець світу. На голубих екранах нам показують усі його можливі варіанти, і кожен з них закінчується загибеллю людства та маленькою ноткою надії у кінці фільму. Це красномовно свідчить, що люди втомилися від життя у кам’яних джунглях. Вони прагнуть втекти від гіркої реальності, яку самі ж створили. Тож і ховаються під масками байдужості, а молодь, у якої ще не загрубіла душа, шукає речовини, що зупиняють час, міняють простір, повертають її до природного стану спокою. Однак це лише віртуальний світ, що швидко минає, а збудовані руїни твердинею болю стоять навколо без змін.
Тож, думаю, пора скидати маски байдужості та перестати вдавати, що все гаразд. Варто міняти реальний світ, починаючи бодай із власної сім’ї, що втілює суспільство у мініатюрі, а не шукати штучних замінників щастя.
Наталя ЮРИНЕЦЬ.
