Книгу «Рукавчика», яка побачила світ у тернопільському видавництві «Богдан», визнали кращою на Міжнародному бієнале ілюстрації в Братиславі «ВІВ 2011». Конкурс відбувається раз на два роки в столиці Словаччини.

Якщо не раб, то хто я на планеті?

Може, я фін, чи німець, чи араб.

А може, є вже нація поетів?»

Мені хтось скаже: «Хто я нині? Хто?

Чому із паспорта забрали найсвятіше?!

Украли націю, як драпове пальто.

І я – «ніхто». Мої – нічийні вірші.

Я досі був із нації німих –

Радянським був. Порода без породи!

Та серед тих усіх радянських лих

Не відцурався матері і роду!

Москвинин мріяв знищити мене,

І нашу мову, пам’ять, нашу славу.

Скільки століть ми чули лиш одне:

«Ви є ніхто – одна у всіх держава!”

Вже маю волю, але хто я в ній?

Все той же пес нічийний, безпородний?

Ти чуєш, враже: «Мій народ тут! Мій!

Я – українець, син цього народу!

І я не раб! У мене є ім’я,

Любов до ближнього і ненависть до ката.

Я із осідичів, і тут моя сім’я,

Тут сад вишневий і біленька хата…»

Не брешіть!

Коли промінь світанку звичного

Обігріє новітню днину,

Помолюся самотньо Всевишньому,

У майбутнє думками полину…

Не брешіть, галасливі оратори,

Недоношені «генії» нації!

Не сприймають вже наші локатори

Збільшовичені гасла овацій.

Ні в Канаді, ні в Римі, ні в Турції

Не почують вас білі рабині.

Ми вже вільні, та ні на унцію

Не змінилася зради пухлина.

Ми вже вільні, та що ми творимо?

Я не злодій і прагну праці.

Хочу жити ділами добрими!

Заберіть оцю фальш декорацій!

Дайте слово – народ говоритиме!

Непідкупний ніколи не збреше!

Дайте слово отцеві убитому,

Що так вірив у день прийдешній…

Не брешіть, бо вже вити хочеться

Звіром зраненим та знекровленим.

Досі воля від болю корчиться,

Наче дівчина осоромлена.

Не брешіть!

Богдан КУШНІРИК.

Так каже Сергій Прибіток, художник із Почаєва, виставка робіт якого експонується в приміщенні Почаївського історико-художнього музею. Митець є підопічним Почаївського психоневрологічного інтернату, в якому перебуває з 2003 року. Його роботи були представлені на всеукраїнській виставці з нагоди Міжнародного дня інвалідів, за що автора нагородили Почесним дипломом.

«Світ мертвих, світ живих, паралельний світ… Усі ці світи дивним чином переплітаються, утворюючи один великий вузлуватий клубок енергії Всесвіту, розплутати який можна, віднайшовши лише одну тонесеньку ниточку – Любов» – це рядки короткої анотації до нової книги нашого земляка Сергія Сірого «Йар навиворіт, або Кохання в чужому тілі», що її днями репрезентувала читачам львівська літературна агенція «Піраміда».

«Iз цією піснею пов'язане все моє життя. Під неї я, можна сказати, росла, бо з трирічного віку впродовж досить довгого часу постійно чула її вдома і з платівки, і по радіо, і у виконанні частих у нашому домі гостей, серед яких у далекі вже 60-ті було багато відомих сьогодні всій Україні людей культури і мистецтва. Кілька разів на тиждень я навіть постійно прокидалася під неї десь опівночі — неподалік містився тоді Будинок офіцерів, розходячись звідки з танців молодь постійно заводила популярний шлягер...», - слова доньки Бориса Демкова Світлани Мичко.

На міжнародному конкурсі молодих виконавців «Дитяча Нова хвиля-2011», який відбувся в дитячому таборі «Артек» переміг 13-річний представник  України Андранік Алексанян. 

Ювілейні шістдесят відсвяткував 12 серпня відомий тернопільський митець і громадський  діяч, заслужений  художник  України Богдан Ткачик. Виставки його творів відкрилися одразу у двох залах: художнього музею і галереї Спілки художників, яку він очолював упродовж 8 років.  Свій мистецький проект Богдан Іванович нарік філософськи: “Дорога з дитинства – дорога до себе”  і присвятив ювілеєві Незалежності України, якій відданий щирим серцем і щирим талантом.