Хто з нас у юності не писав вірші? Та рідко хто наважувався прочитати їх на загал. Молоді поети Бучаччини створили літературний клуб «Яблука», аби об’єднати всіх, хто любить живе слово.
Чудова ідея зібрати разом юних літераторів Бучаччини спала на думку поетці Вікторії Бибель. Дівчина розповіла про свій задум подрузі Оксані Простій, яка її одразу підтримала. З цього часу й почався творчий шлях «Яблук». До слова, така дивовижна назва з’явилася зовсім випадково. Коли відбулося перше зібрання, то всіх присутніх дівчата пригостили яблуками.
«Коли організовували вперше наші читання, то хвилювалися, чи взагалі хтось прийде. Але тоді зібралось аж 13 осіб. Відтак ми вирішили зустрічатись регулярно і об'єднатися, щоб не розгубитися і тримати зв'язок, - розповіла одна з учасниць Наталя Борисенко. – Молоді талановиті люди на зібраннях читають власні твори, діляться поглядами й думками».
Спочатку юні поети збиралися під відкритим небом у мальовничих куточках Бучача: у лісі поблизу міста та на замковій горі. Але нині, коли погода вже не тішить теплом, читання відбуваються у кав’ярні «Lаvаzzа», де панує атмосфера затишку та спокою.
І хоч відбулося лише чотири зібрання, та у «Яблук» є вже постійні автори, які регулярно зачитують свої твори. Це Вікторія і Борис Бибелі, Наталя Борисенко, Марія Грига, Віталій Дурда, Володимир Легкий, Наталя та Оксана Прості.
«Ідея створити літературне об’єднання витала вже давно, але не було можливості її реалізувати. Такі клуби необхідні, бо молоді поети прагнуть не просто самовиразитись, а й потребують об'єктивної критики чи похвали», – зауважила Марія Грига.
Тематика читань щоразу інша, але обов’язково торкається дражливих суспільних тем. Так, четверте було присвячене трагічній сторінці в історії українського народу - голодоморові. На зустрічі приходять не лише молоді поети, а й їхні друзі, знайомі. Часто слухачами стають і звичайні перехожі та випадкові відвідувачі кав’ярні.
У майбутньому юні таланти мріють влаштовувати справжні поетичні вечори, а ще хочуть обов’язково видати збірку, куди увійде краща поезія учасників літературного клубу.
Вікторія БАРАНОВСЬКА,
слухачка студії юних журналістів «СЮЖет» при газеті «Свобода».
Жменька віршів від «Яблук»
Відображення
А ми усі - самозакохані нарциси,
Шукаєм всюди відображення своє:
У інших душах, дзеркалах, коханих лицях…
…Ми хочем бачити себе, лише себе!
І хто придумав дзеркала оці прокляті?
Скажіть мені, чому я також не Нарцис?!
Я мушу їх усіх сьогодні розбивати!
Мені обридли лиш ескізи моїх рис!
Оксана ПРОСТА.
***
Моя душа - роздерте полотно
на ньому чорно-білі пасторалі
розбиті на молекули скрижалі
на моїм тілі пишуть нове тло
я був колись, тепер мене немає
така сурова преамбула життя
когось ненавидять, а хтось тебе кохає
монах у Бога просить каяття
мої уста закриті тінню смерті
хоча мене і холод зігріває
хтось може скаже: страшно бути мертвим
та не боюсь того, чого немає
і моє серце - це шматочки скла
це клаптики розірваних листів
колись я був, тепер мене нема
тепер я купка згнилих почуттів...
Вікторія БИБЕЛЬ.
* *
Музикант
Струни тремтять, пальці по грифу
Носяться в пошуках стрункого ладу.
Ллється легато, б’ється об рифи
Ставних акордів мажорного ладу.
Автор незнаний, старенька гітара
Серце забере у хвилю широку.
Скачуть в повітрі душі інтервали,
Линуть у безвість голосу кроки.
Імпровізація… вітер… свобода…
Стомлений подих, змозолені руки.
Слух затамований дзвоном гармоній.
Тануть серця, коли чують ці звуки.
Марія ГРИГА.
