Упродовж місяця у Тернопільському художньому музеї експонували ікони Володимира Шерстія та ляльки-мотанки Ірини Вербіцької. Виставка діяла до 8 листопада, за цей час усі небайдужі до мистецтва мали змогу за символічну ціну відвідати її та оцінити рівень майстерності місцевих талантів.
Іконописець Володимир Шерстій – уродженець села Гнилички Підволочиського району. У своїх творіннях він намагається відроджувати традиції давнього іконопису та відтворювати стиль візантійських ікон. Цікавим є те, що понад 40 із тих, які презентовано на експозиції, написані на дереві та поєднують візантійські традиції і сучасне авторське світобачення. Володимир Шерстій каже, що перед тим, як братися за малювання, обов’язково молиться. А найчастіше у своїй роботі звертається до образу Богородиці. «Це, напевно, особливість нашого західного регіону, оскільки саме такі ікони переважно замовляють. А от на Київщині люди прагнуть мати вдома образ Миколая-чудотворця. Також замовляють іменні ікони», — зауважив Володимир Шерстій.
Крім чудових образів, що вражають своєю красою, на виставці можна було побачити 30 сюжетних авторських ляльок-мотанок, зроблених із трави й одягнутих в український одяг. Їх творець – майстер народної творчості Ірина Вербіцька із Чорткова. «Лялька-мотанка – то не просто забавка, а передусім оберіг, – зауважила пані Ірина. – Колись її передавали з покоління в покоління як родинний талісман, що несе позитивну енергетику. У давнину бабусі робили такі іграшки для своїх внучат. Ставили їх у колиску, щоб оберігали дитя. Коли жінка не могла завагітніти, їй теж дарували ляльку з побажанням якнайшвидше стати матір’ю».
Кожен, хто бачив виставку, погодиться, що вона нікого не залишила байдужим. Умільцям з Тернопілля вдалося досягти поставленої цілі – поділившись своїми шедеврами, вони змогли занурити глядачів у світ прекрасного. А тим, хто не зміг побувати на виставці, пропонуємо кілька світлин із роботами майстрів, які наповнюють душу світлом. Бо ж мистецтво для того й існує, аби приносити радість та задоволення.
Лілія КУЛЕНИЧ.
