Під таким заголовком минулої середи «Свобода» надрукувала звернення заслуженого працівника освіти, засновника і незмінного керівника хорової школи «Зоринка» Ізидора Доскоча до громадськості краю. У ньому він висловив стурбованість ситуацією, яка склалася навколо колективу. Зі слів Ізидора Олексійовича, з січня цього року тривають намагання відібрати приміщення школи у центрі міста. А гарантій, що «Зоринку» переселять в просторіше та світліше місце, немає.
Крім того, як розповів Ізидор Олексійович, атестаційна комісія з восьми чоловік, очолювана начальником міського управління освіти Олександром Остапчуком, школу хорового мистецтва, яку знають в багатьох країнах світу, спробувала прирівняти до… гуртка. Хоча у «Зоринці» навчають хорового співу, грі на інструментах, сольфеджіо, інших музичних дисциплін. А її випускники поступають до середніх та вищих музичних навчальних закладів.
На звернення ми отримали багато відгуків, більше півсотні повідомлень залишили читачі зі всієї України на сайті газети. «Ця школа – краплинка радості, добра, мудрості і надії на щасливе майбутнє», «Вона повинна мати нормальне приміщення, а краще – достойне», «Велике прохання – не забирайте її у нас», – писали батьки, учні та прихильники «Зоринки». Схвилювала стаття і відомих людей:
Олександр Тарасенко, заслужений діяч мистецтв України, хормейстер (Рівне):
- Найстрашніше, що все це відбувається у Тернополі – місті, на яке ми з Рівного дивимось, як на Мекку музичної культури Українського заходу. Спів, а особливо дитячий, а ще й спів "Зоринки" - то відголосок Неба, то віддзеркалення ангельських хорів тут, на землі. Я був у цій школі і перше, що впало в очі, - це родинний затишок, дух високої творчості, любов і віра в силу мистецтва педагогів-професіоналів найвищого європейського рівня, батька «Зоринки» і її господаря Ізидора Доскоча, який не працює в школі, а живе там. А ще малесенькі класи, в яких займаються сотні дітей. І що ми дізнаємося? Хор світової слави намагаються вижити з приміщення…
В’ячеслав Хім’як, народний артист України:
– Я всю ніч не міг заснути, коли прочитав у «Свободі» відозву шановного Ізидора Олексійовича. «Зоринка» – це зразок для всіх дитячих колективів. Доскоч уже давно повинен бути народним артистом, а він досі – заслужений працівник освіти. Мене дивує ситуація в Тернополі, коли будинок культури віддають під магазин меблів, з кінотеатру роблять торговий маркет, у театрі теж спокою нема… Складається враження, що комусь вигідно методично все краще нищити, а на різних зібраннях заявляти про відродження національної культури. Тоді давайте позакриваємо заклади культури, зекономимо кошти – на театрі, філармонії, на «Зоринці»… Скоротимо цикл гуманітарних предметів – літератури, історії, культурології. Вчитимемо дітей два долари додавати до двох гривень за курсом на нинішній день… Тільки до чого це призведе?.. Учні «Зоринки» врятовані від вулиці, прилучаються до чогось вищого та світлого. І це обов’язково потрібно зберегти!
Олег Смоляк, завідувач кафедри музикознавства, методики музичного виховання та вокально-хорових дисциплін Інституту мистецтв ТНПУ ім. В.Гнатюка, доктор мистецтвознавства, професор:
– Хорову школу «Зоринка» я знаю з часу заснування. Це унікальний колектив, який щороку виїжджає за кордон і має там величезний успіх, займає призові місця у престижних конкурсах і фестивалях. Звичайно, Ізидор Доскоч – людина творча, неординарна, можливо, інколи непоступлива. Але це надзвичайно самовідданий чоловік, який потребує не боротьби з ним, а великої підтримки. І я переконаний, що всі провідні митці Тернопілля відвернуться від тих, хто замахнеться на «Зоринку».
Олег Стельмащук, директор Інституту мистецтв ТНПУ ім. В.Гнатюка:
– У світі хорове мистецтво розвивається та процвітає. У нас, на жаль, серед провідних чомусь лише естрадний жанр. Тому такі колективи, як «Зоринка», потрібно підтримувати і громадськості, і владі. До слова, багато її колишніх учнів – наші студенти, і водночас вже наші випускники працюють у школі.
Володимир Лісовий, головний режисер Тернопільського академічного театру актора і ляльки, заслужений артист України:
– Я все життя працюю для дітей, тому схвильований ситуацією із «Зоринкою». У наш час потрібно думати, як організувати, завантажити підростаюче покоління, а не забирати напрацьоване роками.
п.Єпік, керівник-методист зразкової студії сучасної музики Артемівського міського Центру дітей та юнацтва, Донецька область:
– Дуже прикро було прочитати на сайті «Свободи» про ситуацію із «Зоринкою», тим паче, у «Законі про освіту» чітко зазначено, що не можна перепрофільовувати, продавати чи передавати приміщення закладів освіти. У нас, в Донецькій області, кількість позашкільних закладів, навпаки, росте. У моєму рідному Артемівську влада доклала чималих зусиль, щоб капітально відремонтувати Центр культури та дозвілля, триває ремонт Центру дітей та юнацтва. І ваша влада має чітко усвідомити: майбутнє за освіченою, культурною людиною.
Василь Доронюк, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, заслужений працівник культури України:
- Я неодноразово був у цьому дитячому колективі –одному з кращих в Україні. На досвіді «Зоринки» створено ряд навчальних посібників: «Основи вокально-педагогічної творчості вчителя музики», «Шкільне хорознавство», «Диригент шкільного хору». Їх рецензували відомі вчені, які дали високу оцінку цим підручникам. Через сторінки газети звертаюся до громадськості Тернополя, учителів-музикантів, до батьківського середовища школи - захистити і зберегти «Зоринку». Цінність всього її педагогічного колективу очевидна і заслуговує на підтримку від місцевої влади.
Богдан Іваноньків, заслужений артист України, доцент ТНПУ ім.В.Гнатюка:
– Я сорок дев’ятий рік працюю у культурі. Майже тридцять літ поєднують мене зі Струсівською капелою бандуристів, з якою свого часу об’їздили півсвіту. Керував колись кращою у Тернополі капелою «Кооператор». Нині передаю свій досвід студентам педуніверситету. Усі ці роки мене не полишала думка, що прийде час – і українська культура, українське мистецтво займуть належне місце в житті суспільства. Але що ми маємо? У незалежній Україні культурою керують часто випадкові люди. Капела «Кооператор» розлетілася, Струсівська – животіє… Загальна хвороба корупції, брехні і безвідповідальності поглинає наше суспільство. Лишилося кілька світлих плям на небосхилі Тернопілля, якими я тішився завжди, і одна з них – хорова школа «Зоринка». Це вам скажуть у Києві, Львові, Закарпатті… Навіть за кордоном знають – є такий Тернопіль і в ньому дитяча школа «Зоринка». Я сподіваюся на розум і логіку керівників краю, які мали б підтримати цей колектив. Інакше, я впевнений, всі кращі хормейстери України звернуться до Президента.
