До громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) нещодавно звернулася з листом група мешканців села Пилипче Борщівського району. Люди знову занепокоєні планами приватного підприємства „Скала-Інтер” почати розробку родовища гіпсів на території їх села. Вони вважають, що розробка кар’єру становить загрозу їх конституційним правам на безпечне довкілля - адже вона вочевидь відбуватиметься із застосуванням вибухових речовин, встановленням подрібнювальної техніки, рухом важкого транспорту...
Для візиту у Пилипче та зустрічі з громадою у травні цього року ми запросили як експерта науковця Інституту екології Карпат Національної академії наук Олександра Олександровича Кагала. Інтерес пана Олександра до нашого краю не новий - колектив тернопільських та львівських вчених під його керівництвом одним з перших в Україні розробляв схему екологічної мережі Тернопільської області.
Своє перше враження від проекту пан Кагало сформулював відразу: „На перший погляд, проект розробки гіпсів у Пилипчому справді виглядає досить ризиковано, а ознайомлення з деякими документами проекту лише підсилює занепокоєність. Віддаль від меж гірничого відводу до житлових та громадських будівель критична. Роза вітрів, котрі розноситимуть пилюку у процесі розробки кар’єру та роботи подрібнювальної установки, спрямована на село.
Дуже складно розмістити вектор розробки кар’єру так, аби завдати мінімального негативного пливу природному довкіллю та населеному пункту. Звісно, оптимальним рішенням було б обійтися без вибухівки, використовуючи для розробки родовища комбайновий метод, - як це, зрештою, й роблять у європейських країнах.
Разом з тим, саме питання використання вибухових робіт у ході розробки родовища лишається «найтаємничішим» питанням у тій проектній документації, з якою вдалося ознайомитися на сьогодні. Особливо насторожують певні розбіжності в документах, які не дозволяють однозначно зробити висновок: тут будуть проводити вибухові роботи чи ні? Адже навіть просте візуальне ознайомлення з особливостями геоморфології масиву, який призначений для розробки, зумовлює цілу низку питань щодо можливої активізації карстових та зсувних процесів у масиві гірських порід після того, як його впродовж кількох років „протрясуть” вибухівкою. Наскільки це відіб’ється на стані ґрунтових і підземних вод, стабільності земної поверхні, де підсилиться ерозія, де почастішають зсуви та провали, наскільки сильно руйнуватимуться будівлі?..
Врешті-решт, вивозити великотоннажним транспортом видобуту сировину єдиною наразі дорогою, що пролягає через самісінький центр села, просто неможливо - і дорогу буде повністю знищено за короткий час, і складний рельєф села неминуче сформує нові ризики...
Звичайно, розробка надр є одним з традиційних і важливих напрямів економічного розвитку регіону. Але сучасний стан довкілля Придністров’я змушує звернути увагу на необхідність якнайприскіпливішої оцінки ступеня відповідності подібних проектів вимогам чинного природоохоронного законодавства. У разі нехтування науково обґрунтованими обмеженнями, які в ньому відображені, можна наразити на небезпеку не лише сучасних мешканців, а й прийдешні покоління.
Сьогодні без ґрунтовного ознайомлення з матеріалами попередніх досліджень, які покладені в основу розробки проекту, важко робити будь-які однозначні висновки. Але такі документи необхідно отримати, насамперед - матеріали та висновки екологічної експертизи проекту, зокрема його розділ „Оцінка впливу на навколишнє природне середовище”...
Науковець повідомив також, що Інститут екології Карпат НАНУ має досвід відповідних експертних робіт, зокрема й стосовно проектів кар’єрного видобутку гіпсів у Придністров’ї, і може провести необхідну незалежну екологічну експертизу проекту, якщо органи влади приймуть відповідне рішення або громада села спроможеться ініціювати громадську екологічну експертизу.
Власне дивна втаємниченість, що супроводжує історію просування цього проекту впродовж шести років, та відсутність прозорості в офіційних документах і є, на нашу думку, головними причинами побоювань та недовіри громадян до нього.
Конфлікт сільської громади з потенційним розробником родовища, ПП „Скала-Інтер”, не новий. Його передісторія приблизно така...
Ще 2005 року до сільської ради звернулися із заявами на геологічне вивчення та розробку родовища гіпсів чотири претенденти. Одним з них було ПП „Скала-Інтер”, але, як показав час, це підприємство виявилося найспритнішим. Саме воно вже у 2006 році купило в держави спеціальний дозвіл на користування надрами, обійшовши процедуру аукціону, начебто тому, що інших претендентів на родовище не було. Але, як нині знаємо, претенденти були. Подейкують, що за „Скалою-Інтером” стоять інтереси Кам’янець-Подільського цементного заводу - найпотужнішого в Україні підприємства галузі, яким нині править іноземний капітал...
Уже 2007 року „Скала-Інтер” скупило у мешканців села 48 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею більше 15 га та отримало державні акти на право власності. Власне ще від 2005 року триває метушня довкола питання про цільове призначення цих ділянок. Та незалежно від того, що запишуть у паперах чиновники, це - сільськогосподарські угіддя, прадавні орні землі, чорноземи. Достатньо прийти на той пагорб над селом і взяти ту землицю в долоні... Це золота орна земля – мабуть, від часів трипільців, чиїх поселень на землях нинішнього села було аж декілька. Історичний мікротопонім цієї місцевості сам по собі красномовний - царина...
Упродовж кількох років Пилипченська сільрада принципово не давала згоди на зміну цільового призначення скуплених земель. Не дала вона згоди на це й досі. Позиція депутатів у правовому сенсі цілком обґрунтована. З одного боку, вона базується на результатах офіційного соціологічного опитування мешканців села у 2008 році, більшість яких висловилися проти відкриття кар’єру. З іншого, якщо депутати й не знайомі з тонкощами земельного законодавства, вони, мабуть, таки керуються хліборобським здоровим глуздом - орні землі є неоціненним багатством, яким не можна легковажити! Та й норма закону в цьому випадку зводиться до того, що приватні несільськогосподарські підприємства (яким і є ПП „Скала-Інтер”) можуть набувати у власність сільськогосподарські землі лише для ведення підсобного господарства. Інших видів їх використання Земельний кодекс не передбачає. Тобто - купили орні землі, тож оріть та сійте!
Нині частина людей, котрі продали свої батьківські городи, стверджують, що не знали про наміри підприємців розробляти кар’єр, до того ж - із застосуванням вибухівки...
Натомість Господарський суд Тернопільської області не став на бік сільської громади. Він тричі - у 2008 та 2009 році - у примусовому порядку змушував сільраду змінити цільове призначення земель, придбаних „Скалою- Інтером”: перевести їх з категорії сільськогосподарських у землі гірничої промисловості. Чи формують такі рішення у людей довіру до влади? Запитання, звісно ж, риторичне... Але владі, котра щоразу клянеться у відданості європейським демократичним принципам, тут є над чим замислитися...
Далі починається епопея отримання підприємством висновків державних експертиз проекту розробки родовища. Знову таки - народ, який за законом є власником природних ресурсів - „відпочиває”...
2009 року у районній газеті було опубліковано „Заяву про екологічні наслідки проекту”. Люди відразу помітили, що у цьому документі є завідомо неправдиві відомості - стверджується, що найближча житлова забудова міститься в селі на відстані 600 м від проектованого кар’єру. Насправді ж до найближчої хати - близько 300 метрів! А ще ближче - городи, на яких працюють люди!
Відразу у людей виникла маса запитань: щонайперше – чи будуть тут використовувати вибухівку, чи кар’єр розроблятимуть комбайновим методом? Якщо з вибухівкою, то яка її сила? Який розмір безпечної зони вибуху, санітарної захисної зони? Хто і як має облаштовувати санітарну зону, аби зменшити шкідливий вплив на довкілля і здоров’я? Де стоятиме дробарка, котра перемелюватиме гіпс, з якої також чимало пилу здійматиметься у повітря? Як вивозитимуть сировину вантажівки - невже через вщент розбиту дорогу центром села? Як відіб’ється вибухова технологія на стані будівель, грунтових водах, активності карсту? Справа у тім, що Пилипче й навколишні села розташовані на території з досить активними карстовими процесами. Поруч, на правому березі річки Нічлави, розташовані дві найбільші у світі гіпсові карстові печери: Оптимістична та Озерна. На лівому березі, у тому числі у межах родовища, також є активним внутрішній та поверхневий карст. У багатьох місцях, де на поверхню виходить гіпс, під ногою перехожого - гуде... Інколи трапляються раптові провали грунту... Якщо кілька років тут гримітимуть вибухи, чи не активізується карст і не почне провалюватися земля під городами та будівлями? Хто може зробити хоч якісь достовірні прогнози?..
На жаль, ані у тій заяві про екологічні наслідки не було зазначено, до кого саме люди можуть спрямувати свої запитання. Ані представники влади, котрі з’являлися у селі, не могли прояснити ситуацію. Відповідь їх зводилася до наступного: „підприємство має усі необхідні „папери”, тож годі вам протестувати!” Ніхто не сумнівається у наявності у „Скали-Інтера” багатьох і вагомих „паперів”, але важливі питання по суті справи, котрі стосуються безпеки села, бентежать людей досі. Нещодавно людям вдалося отримати деякі дозвільні документи, але визначеності від того не додалося. Скоріше - навпаки....
Наприклад, у висновку державної екологічної експертизи стверджується, що кар’єр розроблятимуть із застосуванням вибухових робіт і розмір санітарної захисної зони - 500 метрів. Натомість обласна СЕС стверджує, що „техпроцесом не передбачено роботи видобування гіпсу з використанням вибухових засобів”, тож прийнято нормативну санітарно-захисну зону - 300 метрів”. То що є насправді у проектних рішеннях? І як буде фактично - на місцевості та у грішному житті?!
Загроза екологічній безпеці власного села загострила в людей інтерес до створення національного природного парку „Дністровський каньйон” - як альтернативи розробці надр, як шляху розвитку зеленого туризму, рекреації, традиційного сільського господарства. А у Пилипчому та навколишніх селах є добрі природні умови для такої діяльності... Тут сільська рада також демонструє непоступливість - жодна з пропозицій екологів про відведення цінних природних ділянок до національного парку вона не підтримала. На щастя, у цьому випадку суди не „ламали через коліно” волю народних обранців - не підтримали, то й не треба.
Але, гадаю, люди та депутати побоюються не заповідання як такого. Вони здебільшого не вірять владі - що та не спроможна захистити їх від вседозволеності підприємницьких структур, націлених лише на швидке збагачення - а після них і „трава не рости!” Люди добре обізнані про тіньові сторони приватизації земель та розробки кар’єрів у краї... Якщо вже йдеться про практику „Подільського цементу” у сенсі безпеки та „екологічності” розробки родовищ, то людям відомо й про неї. Зокрема, про те, як на сусідній Хмельниччині назавжди зникла з лиця землі з вини цементного заводу стогектарна „Гуменецька Товтра”, котра також була захищена заповідним статусом національного природного парку. Але у потворстві і руйнуванні унікального витвору природи винен не тільки завод. Він врешті-решт ціною великих жертв виконував „виробничі завдання”. Найбільшими винуватцями були ті державні чиновники, хто давав добро на реалізацію цього безумства.
То чи не час і нашим державним мужам відповідальніше поставитися до своїх обов’язків? Владо державна, чи не час врешті-решт розкрити карти і детально пояснити усе людям?! Насамперед чи планують вибухи у Пилипчому та яких наслідків можна очікувати пилипчанцям?
Адже днями з Пилипчого надійшло нове тривожне повідомлення: при спробі інвестора почати перші роботи на місцевості мешканці села вдалися до протестних акцій і намагалися їм перешкодити. Люди пропонують провести місцевий референдум, звернутися до Президента, котрий врешті-решт колись обіцяв „почути кожного”...
Отже, конфлікт надалі загострюється. Конфлікт, в якому чимала частка вини і самої влади, для якої стандарти відкритості та поваги до людських прав усе ще не стали нормою життя...
Олександр СТЕПАНЕНКО
