Розписаний щохвилинно день, обов'язкова зарядка, наряди, нелегкі тренування і, звичайно, коронна страва – каша. Такою більшості з нас уявляється армія…

Минулого тижня зі збірного пункту обласного військового комісаріату відправили до армії перших юнаків цьогорічного осіннього призову. Хлопці служитимуть в аеромобільних військах на Житомирщині, у сухопутних – на Миколаївщині та Вінниччині. Дехто й зовсім близько від дому – в 11-й окремій гвардійській артилерійській бригаді Тернополя. Усі вони на власному досвіді відчують, що таке солдатські будні та свята. Завершиться призовна кампанія «Осінь-2011» наприкінці листопада. Як відбувається цей процес на Тернопіллі, «Свободі» розповів обласний військовий комісар полковник Олег Довгалюк.

– Олеже Васильовичу, скільки призовників має надіслати область до війська?

– У першу відправку потрапило більше 70 юнаків, а загалом цієї осені з області на строкову службу скерують 630 осіб. Проблем із набором немає. Пам’ятаю, були часи, коли Тернопілля давало армії 2,5-3 тисячі хлопців з одного призову. Але тоді Збройні Сили України налічували більше 800 тисяч чоловік. Сьогодні, і цього ніхто не приховує, у зв’язку з реформуванням чисельність війська скоротилася до 200 тисяч, відповідно зменшили й набір. Водночас щороку є чимало охочих служити в армії, в середньому в області – це тисяча-півтори юнаків. Тож вибирати є з кого, до війська тепер беруть не всіх, а лише найкращих.

– Раніше йшли в армію захищати Вітчизну. А яку мету сьогодні переслідують юнаки?

– Не таємниця, що служба допомагає в подальшому знайти хорошу роботу. Деякі бізнесмени в розмові зі мною зауважували, що з більшою охотою працевлаштовують людей, котрі були у війську. Після армії хлопці, як правило, більш самостійні, знають, як вести себе в різних ситуаціях. А в таких структурах, як МНС, МВС чи СБУ, на більшість посад узагалі не візьмуть людей, які не служили у Збройних Силах. Хоча приходять до нас і патріотично налаштовані юнаки, яких виховували з почуттям любові до Батьківщини.

– Медики кажуть, що через соціальні та екологічні проблеми маємо все менше повністю здорових хлопців. Чи підтверджують це лікарі з призовних комісій?

– Справді, з кожним роком стан здоров’я юнаків погіршується. Багатьох хвороб вони набувають ще в школі – сколіози, гастрити. Діти вживають нездорову їжу з різними добавками, мало часу перебувають на свіжому повітрі, навіть після уроків сидять за комп’ютером. На попередніх медичних оглядах ми стараємося «відсіяти» юнаків, що мають проблеми зі здоров’ям, щоб вони не ходили даремно у військкомат. Про факти зловживань, коли таких хлопців восьмий-десятий раз викликають на комісію, я просив би батьків повідомляти мені особисто. Телефон довіри в Тернополі: 25-09-83.

– Чи є в області юнаки, котрі відмовляються служити з релігійних переконань?

– Такі призовники є, і держава гарантує їм право на альтернативну службу у визначених законодавством закладах, як правило, медичних. При обласній та районних держадміністраціях створені комісії, куди слід звернутися, аби написати відповідну заяву. Щоправда, перелік конфесій, представникам яких надають таке право, жорстко регламентований.

– У скількох вишах області сьогодні є військові кафедри?

– У Тернопільських економічному та медичному університетах, а також у Бережанському агротехнічному  інституті. Студенти можуть отримати там звання молодшого лейтенанта і надалі, при бажанні, пов’язувати свою долю з силовими структурами. Крім того, у Коропці  Монастириського району є обласний ліцей-інтернат з посиленою фізичною підготовкою. Там навчаються і хлопці, і дівчата. У багатьох непрості долі: є серед учнів сироти, діти з малозабезпечених сімей.

– Олеже Васильовичу, коли наша армія перейде повністю  на контрактну основу?

– Сьогодні ще рано про це говорити. Попередній уряд робив голосні заяви, від яких нас лихоманило. Адже для таких реформ мало одного бажання, багато залежить від розвитку економіки. У порівнянні з європейськими державами наразі фінансування не настільки потужне, щоб можна було говорити про зародження в Україні сильної контрактної армії. Хоча за нею – майбутнє. Нікуди ми від цього не дінемося. Однак ще деякий час, думаю, ми матимемо і призовників, і контрактників. До речі, позитивні зрушення вже є. Проектом держбюджету України на 2012 рік Міністерству оборони передбачено майже 17,5 мільярдів гривень, або 1,2% ВВП. Це найкращі параметри фінансування, починаючи з 2004 року. Кошти будуть спрямовані на розвиток і зміцнення бойового потенціалу Збройних Сил, зокрема, придбання озброєння та військової техніки. Крім того, готується проект урядового рішення, яким передбачено підвищити посадові оклади військовослужбовців на 55%.

– А що сьогодні гарантує держава солдатам-контрактникам?

– На контрактну службу в області щороку зголошуються близько 200 чоловік. Їм пропонують посади в усій Україні, у тому числі й Тернополі. У контрактників є пільги, які, на жаль, сьогодні недоступні більшості українців. Новобранці безкоштовно отримують медичну допомогу в лікувальних закладах Міноборони та харчуються раз у день за рахунок держави. Перший контракт підписують на три роки, під час проходження служби можуть вступати у виші. При цьому студентів відпускають на сесію будь-якої тривалості зі збереженням зарплати. Зараз контрактники отримують 1,5 тисячі гривень і більше, залежно від посади. Більшість з них забезпечені службовим житлом. Щоправда, не у всіх частинах створені такі умови. Не має гуртожитку і наша артилерійська бригада. Сподіваємося, що врешті це питання вдасться вирішити. Нині ж багато контрактників з області їдуть на Південь та Схід України, де достатньо службового житла. Чимало бажають служити на флоті. Для багатьох, особливо сільських дітей, – це чи не єдина можливість побачити світ.

– Яким вимогам має відповідати тернополянин, щоб стати контрактником?

– Насамперед, бути здоровим. Вік – від 18 до 40 років. До речі, на контрактну службу приходять і жінки. Цьогоріч ми відібрали десять представниць прекрасної статі. Як правило, у війську вони займають посади, пов’язані зі службою зв’язку, працюють в теплих кабінетах, а не на полігоні. Хоча у Львові в Академії сухопутних військ доводилося спілкуватися з жінками-розвідницями, парашутистками, які мали на рахунку близько ста стрибків.

– У майбутнє ви дивитеся…

– З оптимізмом.  Я впевнений, що зрушення будуть – і щодо підвищення окладів військовослужбовцям, і  поліпшення побутових умов, і придбання техніки. Адже підготувати фахівця відповідного рівня дуже важко, а втратити його, якщо не буде відповідного матеріального заохочення, напрочуд легко.

– Дякую вам за інтерв’ю. І що б ви хотіли ще побажати наостанок?

– Легкої та вдалої військової служби всім, кого призвали до Збройних сил України. А ще хочу заспокоїти батьків. Ваша дитина буде нагодована та доглянута. Звичайно, дрібних конфліктів у чоловічому колективі не уникнути, адже хлопці приходять з різними характерами та набором звичок. Недарма кажуть, що армія – це дзеркало суспільства. Та у війську юнаки набагато захищеніші, ніж якби вони, скажімо, проводили свій час у барах і на дискотеках…

Антоніна БРИК.