(Закінчення. Поч. у “Свободі” за 25 січня ц.р.).
Про Олімпіаду Настя мріяла змалку
- Майже 15 років ваша сім’я прожила у Львові. Як сталося, що зважилися на те, аби залишити це місто і перебралися у Тернопіль?
- Не буду вдаватися в деталі, але останнім часом ті умови, в яких нам доводилося працювати, та житлові проблеми і стали головною причиною зміни місця проживання. Маленька кімнатка у Львові вже не могла задовольняти велику сім’ю. Якось ми приїхали у Тернопіль на змагання і виник варіант з придбанням будиночка неподалік від біатлонної бази у Підгородньому. Більше того, продати його погодилися у кредитному режимі, що нас особливо влаштовувало. Таким чином вирішили житлове питання.
- Мабуть, ще однією причиною переїзду стало те, що ваша донька Настя вирішила вступати в Тернопільський національний економічний університет?
- Взагалі ми планували, що вона після закінчення школи навчатиметься у Луцькому інституті фізкультури. Але обставини склалися так, що стала студенткою факультету міжнародного бізнесу та менеджменту ТНЕУ. Нині уже на другому курсі. Каже, що подобається майбутня професія. Хоча й вчитися нелегко, оскільки багато часу забирають тренування, поїздки на збори, різні змагання.
- Нині Настя вже добре відома спортсменка, незважаючи на те, що їй тільки виповнилося 17. А коли вирішили, що вона професійно займатиметься біатлоном?
- На лижі вона стала ще зовсім маленькою, оскільки з нами постійно їздила на тренувальні збори, змагання. У спортивній сім’ї, як правило, діти намагаються переймати уподобання батьків. Це вже пізніше вони або продовжують займатися професійно, або обирають інший шлях. Наша Настя фактично вже з 9 років знала про те, що у 2012 році дебютують зимові юнацькі Олімпійські ігри (це було задекларовано в перспективних планах міжнародних змагань), і серйозно готувалася до того, аби потрапити на ці змагання. Правда, спочатку вони мали відбутися у Ванкувері, але два роки тому вирішили перенести в австрійське місто Інсбург.
Перемогла з першої спроби
- І який шлях довелося пройти, аби здобути право виступати на I зимовій юнацькій Олімпіаді?
- До 13 років Настя займалася лижними гонками, показувала непогані результати на різних змаганнях. Уже тоді іноді я їй давала свою гвинтівку, аби постріляла, але це були ще несерйозні спроби. А загалом в біатлон вона буквально “увірвалася” за дуже короткий проміжок часу. До 14-річного віку Настя була абсолютною чемпіонкою України з лижних гонок. Якось на кубкових змаганнях з біатлону серед юніорок дали їй можливість спробувати виступити у спринті. І вона виграла цей забіг, доволі непогано відстрілявшись. Чесно кажучи, ми навіть не сподівалися на такий успіх. Аби це не сприйнялося як випадковість, поставили Настю на іншу дистанцію і вона знову фінішувала в групі лідерів. Більше того, набрала необхідну кількість залікових очок, аби виступати на юнацькому чемпіонаті світу. І там також мала шанс потрапити щонайменше в десятку сильніших біатлоністок. Але зробила два промахи і в підсумку посіла 14 місце, що для дебютантки стало також успіхом.
- Натомість уже через рік не втратили свій шанс?
- На наступний чемпіонат світу вона знову потрапила, але, мабуть, дещо перехвилювалася під час виступів в індивідуальних гонках, показавши не найкращі результати. Однак тренери повірили в її можливості, довіривши бігти в естафетній гонці. Настя відмінно відпрацювала на своєму етапі, і наша команда в підсумку фінішувала другою. Це був справжній тріумф – у 15-річному віці підкорити срібну вершину молодіжного чемпіонату світу, який відбувався в Чехії. В цьому ж 2010 році Настя також стала абсолютною переможницею Кубка Австрії, а торік на цих же змаганнях із старшою групою одну гонку виграла, а в іншій фінішувала третьою.
Тому вважаю, що вона цілком заслужено завоювала право виступати на I юнацьких зимових Олімпійських іграх. Також в нинішньому сезоні вона виступатиме на чемпіонаті Європи за юніорську команду України, а відтак знову братиме участь у молодіжному чемпіонаті світу.
- Серед дорослих біатлоністок Насті наразі ще важко нарівні конкурувати?
- Наприкінці минулого року у Тисовці вона змагалася у спринті у складі дорослої команди України. Не бігли тільки сестри Семеренки та Олена Підгрушна. Ходом Настя програла 25 секунд тільки Наталі Бурдизі, а в інших виграла. Інну Супрун навіть з однаковим штрафом випередила на одну секунду. І ці результати дають підстави сподіватися на те, що в неї є доволі непогані перспективи. Приємно також, що Настя набуває певного іміджу і на міжнародній арені. Скажімо, на позаминулому молодіжному чемпіонаті світу вона була визнана, за оцінками тренерів, однією із найтехнічніших учасниць цих змагань.
Тепер рідне місто – Тернопіль
- Скажіть, Ірино Володимирівно, до Насті ще не проявляють інтерес фахівці з інших країн, пропонуючи їй (чи вам) свої послуги?
- Цікаво, що вона ще якихось особливих висот в біатлоні до досягла, а вже подібні пропозиції надходять. Якось у розмові з чоловіком знаний шведський спеціаліст, який нині опікується збірною Росії, а свого часу працював, зокрема, з Магдаленою Форсберг, сказав, що міг би займатися нашою дочкою, якщо вона “потягне” його методику. Але ми вирішили, що для Насті в її віці ще зарано давати надвеликі навантаження. Наразі ми ще самі можемо забезпечити той рівень тренувальної роботи, який сприяє прогресу. Та й не хочемо відпускати її далеко від сім’ї.
- І нарешті ще одне питання. Як живеться сім’ї Меркушиних у Тернополі?
- Особисто я дуже задоволена тим, що працюю на кафедрі спорту Тернопільського національного економічного університету. Тут я почуваюся потрібною як спеціаліст, і як людині мені просто приємно трудитися в цьому колективі. А проблемами біатлону переймаються не лише у вузі, а й в обласній раді, яка виділяє кошти на реконструкцію біатлонної бази в Підгородньому. Тісна співпраця із обласною організацією ФСТ “Динамо” також сприяє розвитку цього виду спорту.
І Настю цілком влаштовують ті умови, які тут маємо для занять біатлоном. Подобається їй і те, що навчається у ТНЕУ, де має змогу здобути гарну професію. Мій чоловік Олег, який співпрацює із відомою норвезькою фірмою, яка має відношення до спорту, долучається до того, аби біатлон на Тернопіллі і в Україні міг розвиватися. І навіть наша молодша донька Сашенька з кожним роком усе більший інтерес проявляє до різних видів спорту і, зокрема, біатлону. І живемо ми нині у просторому домі, про що давно мріяли. Таким чином, можна сказати, що життя набуло стабільного змісту. І тепер Тернопіль став нашим рідним містом. А тому переконана, що попереду у сім’ї Меркушиних будуть нові перемоги.
Ярослав МАРМАШ.
На фото: юна біатлоністка, срібна призерка молодіжного чемпіонату світу Анастасія Меркушина.
