Деякі українські села нагадують музей під відкритим небом. Одне з таких – Буцнів Тернопільського району. Чого вартий в’їзд у село, увінчаний аркою ще австрійського залізничного мосту. Вражає архітектурою і костел, збудований у 1890 році, а також ще давніша церква 1744 року. Мешканці Буцнева пишаються його історією, чи не кожен розповість вам, що колись це було містечко, яке навіть мало Магдебурзьке право.
Особливі «стосунки» з історією і в місцевих дітей, адже чимало фактів, які більшість їх однолітків вивчають із підручників, вони можуть простежити на прикладі свого села. До слова, школа у Буцневі також має давній життєпис.
– Дворічний навчальний заклад тут заснували ще у 1849 році. Навчатись до нього приходили і мешканці навколишніх Острова, Мишкович, Серединок, Лук. Свого часу старий корпус розібрали – був аварійним. Перед Другою світовою війною звели будинок, у якому нині вчаться старшокласники, згодом, у сімдесятих роках, побудували приміщення, яке відвели для малечі, – розповіла директор школи Зоряна Михайлюк.
Завдяки турботі колективу, допомозі батьків школа сьогодні ошатна та затишна. Котли замінили на економні, тож навіть у тріскучі морози в класах тепло. Кабінети оформили тематичними стендами. Є комп’ютерний клас із доступом до інтернету. Використовуючи сучасні технології, діти самостійно створюють проекти, які втілюють у життя. Так, кілька років тому досліджували, чи потрібна їм шкільна форма, а отримавши позитивні відгуки, запровадили дрес-код у своєму закладі.
– Ми працюємо за історичним профілем і гордимося, що можемо називатися школою краєзнавства, – додала Зоряна Григорівна. – Наші діти мандрують Україною і Тернопіллям, з молодших класів вивчають історію рідного Буцнева. Під час краєзнавчої роботи багато дізналися про людей, які тут мешкали. Один із них – священик Ізидор Глинський, котрий організував у селі «Просвіту», бібліотеку при хаті-читальні, для якої передплачував пресу зі всією Західної України.
Відроджують у школі традиції та звичаї предків – різдвяні та великодні імпрези, посвяти у козачата… Ініціатором багатьох заходів є самі учні. Скажімо, взимку діти організовують вертеп, а за кошти, які збирають, влаштовують поїздки, оновлюють костюми. Цьогоріч пошили вбрання для шкільних ведучих.
Напередодні свят у школі запрацювала майстерня рукотворів, у якій дітей вчать, як можна з будь-якої дрібнички зробити оригінальний подарунок. Учні вже виготовляли фігурки з тіста, плели ляльки-мотанки. Майстер-класи проводять самі ж учителі, котрі мають мистецький хист.
Залучають дітей і до екологічної роботи. Вони впорядковують територію, чистять годівнички, а також пропагують серед знайомих дбайливе ставлення до природи. Найцікавіші події з життя свого навчального закладу описують у шкільній газеті, яку власноруч верстають.
Невеликі педагогічний та учнівський колективи працюють, навчаються та живуть як одна родина. Сьогодні у школі є 126 дітей, частина з яких, починаючи з п’ятого класу, приходять із сусідніх Серединок. Відзначають разом свята, радіють перемогам і здобуткам. А пишатися є ким і чим, адже Буцнівська школа часто займає лідируючі місця у районних олімпіадах, різноманітних творчих конкурсах. Ще б, як зауважила Зоряна Григорівна, частіше прилітали у їхнє село лелеки…
Охороняє школу копія Буцнівської чудотворної ікони, яку подарували мешканки села Роксолана Королішин, Дарія Бойко та Любов Стефанишин, які нині працюють за кордоном. Допомагає навчальному закладу Ольга Скочеляс, а також уже постійні спонсори – Іван Чайківський, Євген Рожук, Микола Спільник… Як зауважила директор, підтримують школу і голови райдержадміністрації Віктор Щепановський і районної ради Василь Дідух.
– Допомагають нам і колишні випускники. Тішимося, що виросли вони хорошими людьми, а це означає, що шкільні уроки добра, людяності, любові до минувшини, до України не минають даремно, – поділилася Зоряна Григорівна.
І справді, паростки духовності, виплекані ще в дитинстві та юності, залишаються назавжди. Хочеться, аби в кожному українцеві зросли оті зерна любові до Батьківщини, аби досвід Буцнівської школи переймали й інші навчальні заклади.
Антоніна КОЛЯДА.
