Працюючи в сільській бібліотеці, я постійно спілкуюся зі співробітниками відділу у справах дітей, який діє при Підгаєцькій райдержадміністрації. Беру в них плакати на соціальну тематику, які розміщую у книгозбірні. Особливо вразив мене один з них - з фотографіями дітей і написом «Не покидай мене, мамо…»

Чекала цієї зими, як рятунку. Думала, мороз скує усі почуття, а сніг завіє спогади. Та де там. За вікном ллє дощ. Мокрі горобці ще більше додають жалю. Плачу, бо не розумію, чому так трапилось. Ось ще кілька місяців тому усе було гаразд.

Найвища міра відліку часу - секунда. Саме вона здатна вирішити чимало у нашому житті. Секунди щастя, обійми, які тривають так мало, та скільки радості й спогадів дарують нам. Ті щасливі моменти набагато дорожчі за все на світі. Ти готовий віддати найкоштовніші речі, аби пережити їх знову. Саме за це варто цінувати наше життя, заради цих незабутніх, неповторних секунд...

Пан Степан погладив посивілі вуса й хитро всміхнувсь:

– А запитайте-но мене, який подарунок на Новий рік мені запам’ятався найбільше?

Я й запитав, знаючи, що мій сусід пропонує це недарма: почую цікаву життєву історію. І не помилився.

Хто побуває у  селі Борщівка, не зможе оминути кафе “Черемшина”, котре розташувалось  на в’їзді у село, на перехресті доріг, що ведуть до оздоровчого табору “Лісова  казка” і до центру Борщівки.

Недавно до студії юних журналістів «СЮЖет» при газеті «Свобода» завітала надзвичайно творча людина і поділилась із нами частинкою свого світу. Інна Дубова – майбутній магістр журналістики, чарівна дівчина і майстер своєї справи, адже вона виготовляє оригінальні аксесуари зі звичайних ниток і намистин.