Рип-рип – рипить сніг. Дерева вкриті густим інеєм. Надворі доволі морозно.

Люди поспішають до маршруток, аби втекти від холоду. А мені на душі тепло і затишно. Бо вчора ти нарешті після довгого мовчання зателефонував  мені. Я  думала, що коли почую твій голос, почну з’ясовувати стосунки. Але...

Ти хвилювався,  не знав, як пояснити своє довге мовчання,  дрібні образи. Ти щось намагався пояснити,  поміж ніби байдужих слів шукав виправдання. Та я не чула тебе. Була щасливою, що чую твій голос…

Рип-рип. Усі мерзнуть, а мені тепло, затишно і світло на душі. Бо ввечері ти знову зателефонуєш…