Банер
Back Гніздечко Гніздечко Сюжети Жіночі портрети. Золоті руки Олени Волянюк

Жіночі портрети. Золоті руки Олени Волянюк

Найбільшою радістю і щастям є те, коли сім’я, родина, а в них - люди різного віку, залюблені в обопільне діло й роблять усе для того, аби приносити навколишнім і собі велику користь та задоволення. Саме такими принципами  керується гарна і добра мешканка села Устечка Олена Нилівна ВОЛЯНЮК.

olena

Народилася  кароока Оленка 1932 року в селянській, усіма шанованій і дружній сім’ї Нила Калістратовича та Агафії Андріївни Волянюків, де завжди було затишно, гамірно і весело. Для всіх краян батько зажив слави неперевершеного столяра-майстра, а мати – чудової кравчині. Вони обоє були активними учасниками художньої самодіяльності. При цьому тато ще й виконував обов’язки сільського режисера – під його керівництвом постійно відбувалися репетиції. А мама у затишній сімейній оселі передавала доньці свої здібності до вишивання.

Із самого дитинства Оленка прагнула і вчилася бачити прекрасне, віднайти у собі те, що подароване Всевишнім.  У юному віці на пасовиську від старших дівчат  навчилася вишивати хрестиком, в’язати спицями та гачком. А ще жодне сільське весілля не обходилося без виготовлених її вмілими рученятами віночків для нареченої.

Закінчила Кременецький лісотехнікум, поїхала  на роботу за направленням і знайшла свою вірну долю, демобілізованого солдата Василя, аж  в Грузії. Працювали згодом на Уралі. Та повсякчас у  пам’яті Олени  зринали добрі спогади про рідне Устечко, про мешканців отчого села, і вона із чоловіком Василем, малими дітьми – дочкою Галиною і сином Олександром, повернулися додому. Тут наша краянка успішно реалізувала  давню мрію – стала вчителькою української мови й літератури. А із 1972 до 1984 року була директоркою Устечківської ЗОШ І-ІІ ступенів, уміло і наполегливо ростила педагогічні кадри зі своїх випускників, завдяки чому у навчальному закладі й сьогодні працюють місцеві вчителі.

Відрадним для Олени Нилівни стає те, що естафету цієї нелегкої та потрібної праці, великої відповідальності вона передала своєму синові Олександру Тяптіну, який уже 26 років поспіль очолює цю ж школу.

…Для Олени Нилівни Волянюк освітня, культурна і духовна діяльність стали найціннішою справою життя, способом служіння людям. І, мабуть, немає не тільки на території Устечківської сільської ради, а й поза її межами того, хто б не скористався бодай невеличкими її послугами. Кожен витвір майстрині – це шлях її роду,  отчого краю.

Як розповіла провідний методист Кременецького районного будинку культури Ольга Черняк, упродовж 2010-2011 років у клубних та бібліотечних закладах району відбувався конкурс на найкращі народознавчу світлицю, куточок, музей. Серед переможців конкурсу – бібліотека с. Устечка (керівник Лідія Городицька). І чільне місце серед розмаїття експонатів у цьому закладі культури посідають в’язані вироби місцевої майстрині Олени Нилівни Волянюк, яка протягом кількох десятиліть керує роботою гуртків «Умілі руки», «Чарівний клубочок», «Рогізка», «Дари природи» у  місцевій бібліотеці. І знана у рідному селі майстриня передає свій талант юному поколінню, навчає бачити красиве у житті, прищеплює потяг до вічного, невмирущого в народі рукоділля…

У всі свої роки, за доброго здоров’я, вона є постійною безпосередньою учасницею художньої самодіяльності. За чудові, власноруч  виготовлені композиції «Дари природи», «Вироби із рогози» майстриню нагороджено дипломом і медаллю.

А скільки майстерності, новизни вносила ця вчителька-пенсіонерка у виготовлення костюмів для учнів – учасників танцювального гуртка та ансамблю «Дударик»!

Випускники Устечківської ЗОШ І-ІІ ступенів, котрі вже й самі стали батьками, дуже завдячують Олені Нилівні за добру і мудру науку, слушні поради. Вони вже одягають своїх дітей у виготовлені власноруч речі. Добрими словами відгукуються про найкращих в’язальниць – Галину Цісар, Ольгу Мартинюк-Якубовську, Галину Мержов, Ганну Волянюк-Фарин, Ольгу Комісарчук та багатьох інших.

– Головне, щоб люди із самого  народження були здоровими й красивими, багатими й радісними зовні та душею, – мовить Олена Нилівна. – А ще зичу усім бути розумними та людяними, щирими та надійними. Хочеться, аби всього, що вміють, навчали інших, берегли і примножували українські народні традиції та надбання.

Борис ФЕДИШЕН.

Фото Володимира ЧУМАКЕВИЧА.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Фотогалерея