Народився 11 березня 1994 року в с.Юськівцях. Закінчив Юськовецьку СШ, Теребовлянське культосвітнє училище. Художній керівник сільського будинку культури, а з 1973 року працює вчителем музики у Юськовецькій ЗОШ Ι-ΙΙΙ ступенів.

Нагороджений знаком “Відмінник освіти України”. Його відомий фольклорний ансамбль “Юськівчанка”, який носить звання народного, неодноразовий переможець обласного конкурсу “Таланти твої, Україно”.

Крім музики, є у добродія Клапощука ще одне хобі – гумор і сатира. Читачі мали змогу неодноразово ознайомлюватись з його творчими доробками, що отримали схвальну оцінку.

Володимир Іванович тонко підмічає життєві негаразди і вже з притаманною йому іронією виливає на папір щирі, задушевні рядки, які не тільки сповнені гумору, а й викривають хиби життя, виховують…

Дипломант і переможець обласних конкурсів “Тернопілля сміється”.

Пропонуємо читачам нові творчі знахідки Володимира Клапощука.

Дефіцит ліміту,

або Кощеєва безпорадність

У Різдвяний вечір Гнат

Гостював у кума.

Випив… взяло.

Підняв комір,

Щоб не мерзли вуха.

Силкується рівно йти,

Та петляє, бідний.

Раптом глядь-

стоїть Кощей

На дорозі, грізний.

Каже: “Бовдуре, попавсь,

Будеш в мене жити,

Чесно й вправно цілий рік

Безплатно служити.

Всі завдання, що я дам,

Мусиш розв’язати,

А не зможеш – знову рік

Тобі бідувати”.

Від страху оговтавсь Гнат

І додав до слова:

“Згоден

підписать контракт,

Є на це основа.

Щоб був ситий, відігрітий

І права людини

Виконував без вагань,

Як в школі учили.

Є умова ще одна:

Дружина спитає -

Треба молока, корова

Хай в тебе брикає.

Забереш дітей, сім´ю,

Бо газ перекрили.

Криза прийшла, і за борг

Світло відключили.

Скоротили на роботі,

Й пішли з димом статки,

Нелегке життя прийшло,

Нелегкі порядки.

Отже, замість щоб удома

Нам тут пропадати,

Будем тобі, Кощеюшка,

Вірно слугувати.

Кума також не забудь,

Хоч випити просить…

Та в роботі він будь-будь,

Що накажеш -- зробить…

Кощей раптом крикнув:

“Годі,

Для вас мало світу!

Я б забрав усіх,

Та дзуськи –

Не хвата ліміту!

Ох, у вас і апетит

(Тре просити в міру),

Як піддамся,

Змусять тягти

З кризи всю країну.

Жіночі настанови

Просила Петра дружина,

Щоб відвідав маму:

- Занесеш хлібець і сало,

Молоко і каву,

Бо у мене нема часу,

Хоч скуча старенька.

Скажеш, хай вже вибачає

Мені рідна ненька.

Далі жінка розвива

Свої настанови:

- Як поблизу Ганьки йтимеш,

Не заводь розмови.

Молодиця показна,

Чоловіка має,

А на чужих мужиків

Очима стріляє.

Може, чорний кіт зненацька

Перейде дорогу,

Повертайсь назад мерщій,

Бо звихнеш ще ногу.

Слухай! Не йди через кладку,

Що поклав Гаврило,

На цій кладці через рів

Гаврила скрутило!

Він не стримавсь і упав

Прямо в баговиння,

А там камінь був в багнюці—

Й шия стала синя.

Краще кругом через міст

Обійти, ледащо,

Думай собі головою,

Бо розум в ній нащо?

А як йтимеш біля бару

Й зустрінуться друзі,

Вип´єш чарку – начувайся,

Вгощу по заслузі…

Не зупиняйсь біля Галі,

Вона схоче взнати,

Що ти їв, де  був й так далі,

Щоб всім розказати…

Заплющ очі, як йде Варка

Дуже фігурова,

В неї, кажуть, сексуальність

Не зовсім здорова.

І не лізь через подвір´я

В Люсі, щоб скоріше,

Там покинеш ще й здоров´я,

Навіть скажу, більше:

В жінки – нечисті задатки,

Порчу насилає,

І тоді людина в муках

Ледве не вмирає.

Зняти порчу, чоловіче,

То – нелегка справа,

В Сидора навіть корова

Через це кульгала.

Чоловік заплющив очі:

- Щось погано чуюсь…

Я піду тоді до тещі,

Коли застрахуюсь…

Чому я не став футболістом,

або Як Варка перемогу вкрала.

(Бувальщина)

Розпорядження з району

Прийшло у сільраду –

Треба негайно створити

Футбольну команду.

Зібрав швидко депутатів

Голова сільради,

І завклуб, директор школи

Прибули до ради…

І наказ він дав чіткий

(Жартувать не личить):

“Позбирайте молодь, старших,

Йдіть на поле битись.

Хто кого там віддубасить,

Спритність й силу має,

Зарахуємо гравцем,

Хай за село грає.

Через тиждень вже змагання

З “Автодромом”, друзі,

То дивіться, щоб виграли,

Хоч повзіть на пузі!..”

Ось настала тая днина.

Стадіон… Сільчани,

Що зібрались подивитись,

Як чужим “вклепали”.

Мене теж взяли у команду,

Буду нападати,

В полі гуси я футболив,

Досвід не займати.

Он Петрусь, мале хлоп´я,

З м’ячиком гуляє.

Хтів зловить його та дзуськи —

Так спритно петляє.

Вибачте, у мене злість

Де взялась, - не знаю,

Раптом м’яч летить нічий,

Я вмить розганяюсь.

Тут мене й стіна китайська

Не могла б спинити,

Відчуваю, у ворота

Буду страшно бити!

Ой ля-ля, в м’яч не попав,

Головою в сітку

І поніс її на собі,

Збив з торбою тітку,

Що несла через город

Поросятам гичку.

Наробила Варка крику,

Взяла в руки тичку,

Дві команди враз вона

Геть порозганяла.

Ось і вийшло – жінка та

Перемогу вкрала.

Після цього я м’яча

Перестав ганяти,

А став грати на баяні

І пісні співати.