Любе “Гніздечко”, щиро вдячна за надруковану статтю “Де ж ви зараз, дівчата–обліковці”. А тепер хочу розповісти про дуже хорошу людину, до речі, постійну читачку і передплатницю “Свободи” Марію Миколаївну Волянську, яка 14 січня відсвяткувала своє 80-річчя.
Як годиться у свято, привітати її із цією датою прийшли рідні, близькі, сусіди та односельці. Після Богослужіння в церкві Перенесення мощей святого Миколая цю парафіянку щиро поздоровив духовний отець Петро Заліпа. Церковний хор виконав для неї “Многая літа”. До церкви пані Марія ходить кожної неділі та в свята. Просить у Всевишнього здоров'я для себе, рідних. Крає жаль серце, бо зять Михайло уже відійшов у вічність.
Люблять діти свою матусю, онуки – бабусю, правнуки – прабабусю. Часто приходять до неї, горнуться, а вона віддає їм тепло свого серця, добро душі. Кожної неділі та в свята у бабусі гостей повна хата. Немов пташки прилітають, щебечуть, а їй від цього стає тепліше. І здається, що вона ще така молода, і не віриться, що, наче птахи, промчали її літа.
Народилась Марія 14 січня 1932 року в сім'ї, де, крім неї, ще були сестричка Ярослава, брати Йосип та Остап. Спочатку була школа, потім заміжжя та робота. Трудилася в буряківничій ланці, потім 20 років працювала дояркою, два роки - телятницею на фермі.
Разом з чоловіком Йосипом виростили дві дочки - Олександру та Галину, сина Івана. Дали дітям освіту, поодружували. Старша, Олександра, поїхала на роботу за направленням в Дедеркали Шумського району. Там працювала в аптеці, вийшла заміж за Михайла. Обоє з чоловіком виховали Наталку та Олександра, дали їм освіту. Олександр уже одружився, проживає в Хмельницькій області. Підростає у їх сім'ї донечка Евелінка. Наталка ще незаміжня, працює кондитером на кораблі далекого плавання, проживає в Одесі. Поспішає завжди до мами в Дедеркали, коли вертається з далеких рейсів. Приїжджають вони і до бабусі, яка їх завжди чекає.
Другу дочку - Галину посватав сусідський хлопець Йосип, мій рідний брат. Обоє з Галиною виростили двох синів - Сергія і Руслана, які також вивчилися, працюють. Вже й діти у них є. У Сергія та Світлани – два сини-школярі, Вадим та Денис. Руслана та Наталю тішить однорічний синок Андрійко.
Син Марії Миколаївни у селі Торському разом з дружиною Тетяною ростять двоє дітей. Андрій служить в армії у Чернівцях, а Ілона–Марія вчиться у школі.
Немов пташки, прилітають до родинного гніздечка, радують Марію Миколаївну її діти, онуки та правнуки. І в день її народження всі посходились та поприїжджали з вітаннями, подарунками. Марія тішилась, а іноді й сльози на очі набігали. Згадались нелегкі минулі роки, важко було з малими дітьми. Ще й свекруха захворіла, треба було обходити. Уже перед смертю мати її чоловіка Розалія щиро дякувала Марії за те, що ставилась завжди до неї, немов рідна дочка.
Тішиться Марія Миколаївна, що поруч з нею, хата у хату, живе її сестра Ярослава.
“Все перебула, і жити стало краще, але нема вже коли”, - з одвічною селянською мудрістю зауважує бабуся Маруся.
А життя спливло, як весняна повінь. У парі та в злагоді з чоловіком Йосипом звікували 56 літ, у клопотах та радості підкралося 80-річчя.
Та вона не сидить склавши руки, все ще порається в хаті, на подвір'ї й на городі. З кожним залюбки ділиться, чим тільки має. За те її люблять і поважають. Знають її добре серце старші й молодші жителі сусідніх сіл Хартонівці, Ворвулинці та Бересток. І так хочеться, щоб ще довго була з нами ця чудова жінка Марія, дарувала привітну посмішку односельцям, рідним та близьким. Тож живіть довго, бабусенько, серед внучат та правнучат. Бо хто ж, як не ви, їм так гарно казки читатиме, хто так лагідно пісеньку співатиме? І хто ж, окрім вас, буде їх рідного українського, про давнину й минуле, навчати...
До речі, у ці дні минає 83 роки чоловікові Марії. А 29 січня день народження у зятя Йосипа – Ярослава. Йому 52. І знову зберуться всі за святковим столом, і буде в родині свято – з вітаннями, подарунками й щирим “Многая літа!”..
З повагою - Орися ГОШОВСЬКА. с.Гиньківці Заліщицького району.
