Більшість оригінальних експонатів Степан Сапеляк передав до музею у жовтні цього року, під час приїзду до нашого міста, коли в залі обласної філармонії вшановували його уже як «Почесного громадянина міста Тернополя».
Наш земляк, що народився у славному героїчними традиціями селі Росохач Чортківського району, нині належить до когорти поетів-в’язнів покоління семидесятників, які пройшли тернистими життєвими дорогами.
Виставка цікава тим, що представлено матеріали з різних періодів життя поета: публікації-інтерв’ю, в яких йдеться про перші кроки непокори Степана Сапеляка, тоді ще молодого студента Львівського держуніверситету, що виразилися у вивішуванні в січні 1973 року разом з товаришами жовто-синього прапора та розповсюдження листівок у Чорткові, виключення його з комсомолу, арешт і суд; довгі і важкі роки ув’язнення та заслання у Хабаровський край (1978), Воркуту - Охотське узбережжя (1980-і); епістолярний доробок акцій - виступів супроти комуністичного режиму в роки ув’язнення, серед яких звернення до голови Радянської Асоціації сприяння ООН про недотримання в таборах міжнародних правових норм та про оголошення ним голодування в День політв’язня - 30 жовтня; відписка прокуратури УРСР 29 грудня 1978 року про відмову у реабілітації. Лише у 1991 році Степан Сапеляк отримав документи, рукописи віршів, книжки, які у нього конфіскували під час обшуку, а також лист від Міністерства юстиції і Генеральної прокуратури України з повідомленням, що його справа переглянута і з нього знято всі обвинувачення в антирадянській агітації.
Цікаві світлини з 1989-1990 років, зроблені під час поїздок у Канаду, Америку, Європу: зустрічі з дітьми у школах, з українською діаспорою… Виставлені фото з мамою Ганною Костівною в рідному селі Росохач, з художником Дмитром Стецьком у майстерні мистця, з працівниками відділу науково-просвітницької роботи музею, куди часто приходить поет під час приїздів на малу батьківщину.
Серед оригінальних матеріалів – авторська рукописна афіша до одного з перших творчих вечорів поезії у Харкові, що був організований одразу ж після повернення Степана Сапеляка з ув’язнення.
Виставлено книги письменника, видані за кордоном, серед яких - «Без шаблі і Вітчизни» (1989, Канада), «З гіркотою в камені» (1989, США), «Відлуння вцілілих строф» (1990, Канада), а також видання, що з’явилися в Україні: «Журбопис: Вірші, публіцистика», «Хроніки дисидентські від головосіку. Невольнича мемуаристика».
Поруч із копією указу про присудження Степану Сапеляку звання лауреата Державної премії України імені Т.Шевченка експонується збірка поезій «Тривалий рваний зойк» (1991), за яку йому присудили високу нагороду. Це перша збірка поета, видана в Україні. У ній вміщено вірші, написані впродовж 20-ти років, у яких є і любов, і молитва, і ненависть, і душевна висота. Серед представлених книг – і його остання збірка «Незів’яле листя», видана цьогоріч.
Окремим розділом подано матеріали з ювілейного вечора Степана Сапеляка «І каміння те стало хлібами…», який відбувся у травні цього року в Харківському академічному театрі опери і балету за участю письменників, акторів, мистецтвознавців Києва, Львова, Харкова та майстрів мистецтв України, була також представницька делегація з Тернополя.
Деякі з матеріалів, що експонуються, будуть виставлені в новому розділі постійної експозиції музею «Тернопільські лауреати Національної премії імені Т.Г.Шевченка».
Віра СТЕЦЬКО,
мистецтвознавець, працівник обласного краєзнавчого музею.
